Державі передали архів президента УНР у екзилі Миколи Плав’юка

У Києві відбулася презентація нового надходження документів президента Української Народної Республіки в екзилі Миколи Плав'юка.

Про це повідомляє Державна архівна служба України.

Підготовка передавання архіву Миколи Плав'юка тривала близько року. Під час заходу був підписаний договір про співробітництво між Центральним державним архівним громадським об'єднанням України (ЦДАГОУ) та Фундацією імені Олега Ольжича, що, на переконання представників двох структур, стало важливим кроком у розвитку відносин між ними та сприятиме їхній співпраці в архівній, історичній і культурній сферах.

"За час президентства Микола Плав'юк створив понад 20 тисяч документів, найбільш важливі з них будуть передані до Центрального державного архіву громадських об'єднань України", – поінформував керівник ГО "Фундація імені Олега Ольжича" Олександр Кучерук.

Гості заходу мали унікальну можливість ознайомитися з оригіналами маловідомих документів Миколи Плав'юка, рідкісними світлинами, раритетними листами. Головними об'єктами презентації були щоденник Миколи Плав'юка, "Грамота про складання повноважень і припинення діяльності Державного Центру Української Народної Республіки в екзилі", автографи Андрія Мельника, Михайла Воскобійника, Івана Самійленка, документи про вшанування пам'яті очільників ОУН Євгена Коновальця і Олега Штуля-Ждановича. 

"Сьогодні (24 січня – ред.) урочиста подія, пов'язана з тим, що громадська організація передає архівні документи на державне зберігання. Зі свого боку держава забезпечить гідні умови збереження, їх оцифрування з подальшим розміщенням на електронні ресурси з можливістю доступу до цих документів для громадськості", – зазначила директорка Центрального державного архіву громадських об'єднань Ольга Бажан.

Микола Плав'юк (1925–2012) – український політичний і громадський діяч в еміграції, співорганізатор Світового Конгресу Українців, Голова Організації Українських Націоналістів, останній президент Української Народної Республіки в екзилі. Саме він передав президентські клейноди УНР Леонідові Кравчуку, забезпечивши спадкоємність українського державотворення протягом ХХ століття.

 

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.