АНОНС: "Ціна свободи: феномен українських дисидентів"

23 березня у Києві відбудеться публічна розмова Мирослава Мариновича з Мирославою Барчук на тему "Ціна свободи: феномен українських дисидентів".

Про це інформує PEN Ukraine.

Мирославу Мариновичу — в'язню сумління радянських часів, правозахисникові, громадському діячеві, раднику ректора Українського католицького університету, президенту Інституту релігії та суспільства УКУ, Почесному президентові Українського ПЕН нещодавно виповнилося 75 років.

"Наша ювілейна розмова присвячена темі прямостояння в умовах тоталітарної системи, феномену українського опору радянських часів, вирішальної ролі дисидентів у збереженні держави. Чи були вони помічені, почуті, прочитані у роки Незалежності? Як сучасна війна оприявнює ідеї, боротьбу, драму цих людей? Як війна вводить світ у "еру ясності та чітких оцінок" і як стає тестом для інституцій, церков, лідерів, правозахисних організацій?" — розповідає Мирослава Барчук, журналістка, телеведуча, віцепрезидентка Українського ПЕН.

Коли: 23 березня о 17:00

Де: простір PEN Ukraine, Київ, вул. Лук'янівська, 14а (станція метро "Контрактова площа").

Вхід за попередньою реєстрацією: https://forms.gle/KbPSKCpqQf4wtGWP6

 

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.