Не тільки Амет-Хан Султан

Ім'я Амет-Хана Султана відоме усім, хто хоч трошки обізнаний з історією авіації німецько-радянської війни. Але він був далеко не єдиним кримськотатарським льотчиком

Мансур Мустафійович Мазінов
Мансур Мустафійович Мазінов

Мансур Мустафійович Мазінов - перший льотчик-кримський татарин. Народився у 1906 року в Гурзуфі. В 1930 році став курсантом першого набору цивільної школи пілотів ім. ЦВК Кримської АРСР в Сімферополі. З 1932 року - інструктор в цій же школі, потім - в авіашколах Ульяновська і Саратова.

Після початку німецько-радянської війни призваний до війська, служив в транспортній авіації, зокрема, в 147-му полку. Літав до партизанів і в обложений Ленінград. Закінчив війну на посаді заступника командира ескадрильї 142-го транспортного авіаполку. Після війни служив в Стробільській школі пілотів, дослужився до майора. З 1952 року - начальник аеродрому в Павлодарі (Казахстан). Ризикну припустити, що туди він виїхав слідом за виселеною родиною... Помер 11 березня 1983 року в Павлодарі.

Абдраїм Ізмаїлович Решідов
Абдраїм Ізмаїлович Решідов

Абдраїм Ізмаїлович Решідов (Абдураїм Ізмаїл огли Решідов). Народився у 1912 році в с. Мамашай (нині с. Орловка, Севастополь). З 1929 року працював складальником в майстерні Качинської авіашколи. У 1932 році закінчив школу цивільних пілотів в Сімферополі, згодом вчився в Луганській школі військових пілотів і Одеській військовій авіашколі льотчиків.

Після закінчення останньої направлений до Харкова, в 10-ту армійську розвідувальну ескадрилью. На фронті з перших днів війни. Служив в бомбардувальній авіації на Південному, Північно-Кавказькому, Закавказькому фронтах, згодом - на 2-му і 1-му Українських фронтах. З жовтня 1944 року - заступник командира 162-го гвардійського бомбардувального полку. За війну здійснив 222 бойових вильоти. 27 червня 1945 року присвоєне звання Героя Радянського Союзу.

Дослужився до підполковника. В запасі з 1958 року. Повернутись в Крим не дозволили. 4 листопада 1967 року він надіслав Головнокомандовачу Військово-повітряних сил СРСР Костянтину Вершиніну телеграму: "За бездушное отношение к моей судьбе как к бывшему офицеру-летчику со стороны партийных и советских органов, властей города Симферополя… в связи с отказом в удовлетворении жилплощадью, 6-7 ноября 1967 года кончаю жизнь самосожжением. Герой Советского Союза Решидов".

6 листопада голова КДБ УРСР Нікітченко повідомляв: "Местными органами предприняты необходимые меры, предотвращающие возможные действия или провокации со стороны Решидова. КГБ считал бы целесообразным после празднования 50-летия Великой Октябрьской революции рассмотреть вопрос о партийности Решидова, а также опубликовать статью, разоблачающую его действия".

Зрештою, Решідову дали квартиру в Сімферополі. В 1972 році КДБ повідомляло: "Активно поддерживающий "автономистов" Герой Советского Союза Решидов Абдураим практически превратил предоставленную ему квартиру в Симферополе в место сборищ татар. В беседах с ними ведет подстрекательскую работу, агитируя за массовое возвращение татар в Крым".

Помер Решідов 24 листопада 1984 року в Сімферополі. Похований з військовими почестями.

Емір Усейн Чалбаш
Емір Усейн Чалбаш

Емір-Усейн Чалбаш. Народився 1918 року в с. Шуми (Верхня Кутузовка) під Алуштою. Закінчив Качинську школу пілотів, одногрупник Амет-Хана Султана. Під час німецько-радянської війни воював на Центральному фронті (під Москвою), на Курській дузі.

360 бойових вильотів, 11 особисто збитих літаків і 6 - в групі. З посади командира ескадрильї 49-го винищувального авіаполку в 1943 році переведений інструктором до Вищої офіцерської школи повітряного бою (Люберці під Москвою). Після війни - льотчик-випробувач. Звільнився у відставку за станом здоров'я в 1959 році у званні полковника. Помер 6 серпня 2005 року в Алушті. 






Тімоті Снайдер: Тімоті Снайдер: Росія може програти цю війну

9 травня Росія святкує День Перемоги, вшановуючи розгром нацистської Німеччини у 1945 році. Всередині країни це ностальгія. У 1970-х роках радянський лідер Лєонід Брєжнєв створив культ перемоги. Росія за Путіна продовжила цю традицію. У лютому 2022 року, коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення до свого сусіда, консенсус полягав у тому, що Україна впаде за лічені дні. Успіх Москви не на полі бою, а в наших головах. Росія може програти. І вона повинна програти, заради світу – і заради себе самої.

Радомир Мокрик: «Жменька нас. Малесенька щопта…»

Незгодних було багато. Але сміливості, затятості, було лише в жменьки. Ця боротьба – шістдесятників і дисидентів, вона неминуче ставала причиною самотності. Не тому, що всі «будували комунізм». А тому, що люди, зазвичай, просто хочуть жити. Нормально спокійно. Не кожен здатен до геройського чину. Не кожен може бути Стусом.

Борис Антоненко-Давидович: "Любов до України підкаже вам ваші обов'язки"

40 років тому, 8 травня 1984 року, в Києві помер Борис Антоненко-Давидович (справжнє прізвище Давидов) — вояк Армії УНР, письменник, перекладач, член літературної організації Ланка-МАРС. У 19-річному віці Борис Давидов служив козаком в лавах Запорізького корпусу. В квітні 1918-го він брав участь у поході на Крим, та залишив дещо кумедний спогад, як його, зеленого, полковник Петро Болбочан призначив комендантом станції Мелітополь.

Наталя Дзюбенко-Мейс: Тільки пам'ять може зупинити безумство воєн і ненависті. Пам'яті Джеймса Мейса

3 травня виповнюється двадцять років з часу відходу у вічність американського дослідника історії України, виконавчого директора американської конгресової комісії по вивченню Великого Голоду 1932-33 років в Україні, професора Джеймса Мейса. Тема Голодомору ламала і мучила його. Ця тема випалила йому душу й призвела до трагічного кінця.