Хрести і плити: НВМК поєднає світову традицію та український контекст

У суспільстві вчергове набирає обертів дискусія щодо форми намогильних споруд на Національному військовому меморіальному кладовищі. Громадськість стурбована: хрести чи плити, чи і хрести, і плити?

 
Візуалізація
ДУ "НВМК"

Сьогодні в Україні будується перший масштабний та унікальний обʼєкт національної памʼяті, що має як відповідати світовій традиції військових кладовищ, так і бути в контексті української мілітарної традиції та військової символіки. 

Держустанова "НВМК" та Мінветеранів неодноразово організовували обговорення на цю тему. Нам важливо знати думку родин полеглих захисників і захисниць, ветеранів і військовослужбовців, капеланів і представників релігійних спільнот різних віросповідань, істориків, фахівців із військової символіки, експертів із меморіалізації, дослідників військових цвинтарів у світі, архітекторів та дизайнерів та інших. 

Окрім того, ми проаналізували досвід Сполучених Штатів Америки, Польщі, Чехії, Канади, Бельгії, Франції, Швеції, а також український досвід військових поховань. Йдеться і про козацькі традиції на території нашої країни, і про військові поховання українських борців за незалежність у ХХ столітті далеко за її межами. У переліку: Янівський цвинтар та Личаківське кладовище в Україні, Цвинтар "Воля" у Польщі, Кладовище Саут-Баунд-Брук у США тощо.  

Це дало нам цілісну картину і ми вдячні кожному, хто не залишився осторонь та брав участь в обговореннях. Зокрема кожен міг висловитися під час круглого столу в Укрінформі. А також взяти участь у голосуванні у телеграм-каналі "Історичної Правди", де станом на 8 квітня 67% (729 голосів) підтримали козацький хрест, а 33% (351 голоси) — заокруглену плиту з відповідною релігійною та військовою символікою. 

 

Нова традиція 

Ми можемо безкінечно черпати досвід та споглядати приклад Арлінгтонського кладовища, проте копіювання неприпустиме. Сьогодні чи не вперше ми маємо шанс сформувати українську військову традицію. І вона має бути унікальною та нашою. 

Саме тому найбільш логічною є ідея розробити два варіанти намогильних споруд — у вигляді козацького хреста та плити з овальними верхніми краями. Оскільки є релігійні традиції, де хрест не фігурує, а також є військові, які не відносять себе до поширених релігій. 

 
Хрест і плита повторюють обриси
ДУ "НВМК"
 
3D-макет намогильної споруди
ДУ "НВМК"

Хрест і плита на НВМК будуть однієї висоти та повторюватимуть обриси одне одного. Ми також готуємо вичерпний перелік релігійних символів, що наноситимуться на плиту. 

 
Візуалізація
ДУ "НВМК"

Ми не поза контекстом

Якщо звернутися до світового досвіду, то, мабуть, одним із найвідоміших військових цвинтарів у світі, де намогильні споруди різних форм органічно поєднуються по секторах, є Henri-Chapelle American Cemetery у Бельгії: переважна більшість — тут саме хрести, рідше — Зірки Давида. 

 
Фото Henri-Chapelle American Cemetery

Другий відомий приклад, це Normandy American Cemetery у Франції. Поле всіяне стриманими хрестами, а час від часу можна побачити намогильні споруди у формі гескаграми. 

 
Фото: Normandy American Cemetery

У той час, Україна має багатолітню традицію саме козацьких поховань під хрестами. Зокрема цю тему досліджує ГО "Україна Інкогніта".  

До прикладу, Куяльницький козацький цвинтар — це некрополь, де спочивають козаки Сотниківської Січі. Розташований біля зупинки трамваю Малий Куяльник, зараз це в межах Одеси. Заснували цвинтар у 1775 році.

 
Фото ГО "Україна Інкогніта"

Сьогодні наше головне завдання — це зберегти памʼять і передати її нащадкам у вигляді потужного Меморіалу, який нагадуватиме Україні та всьому світу першочергово не про втрату, а про волю, гідність, сміливість і жертовність нескореної української нації.

Станіслав Кульчицький: МОН України прагне визначати життя або смерть вітчизняної науки

Міністерство освіти і науки України опублікувало на своєму офіційному сайті проєкт наказу "Про державну атестацію наукових установ та закладів вищої освіти в частині провадження ними наукової діяльності". Кожний, хто має зауваження або пропозиції може до 17 травня 2024-го адресувати їх на електронну пошту МОН. У мене є зауваження, але хочу звернутися з ними не в міністерство, а до громадськості з ґвалтом: йдеться про життя або смерть вітчизняної науки!

Тімоті Снайдер: Тімоті Снайдер: Росія може програти цю війну

9 травня Росія святкує День Перемоги, вшановуючи розгром нацистської Німеччини у 1945 році. Всередині країни це ностальгія. У 1970-х роках радянський лідер Лєонід Брєжнєв створив культ перемоги. Росія за Путіна продовжила цю традицію. У лютому 2022 року, коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення до свого сусіда, консенсус полягав у тому, що Україна впаде за лічені дні. Успіх Москви не на полі бою, а в наших головах. Росія може програти. І вона повинна програти, заради світу – і заради себе самої.

Радомир Мокрик: «Жменька нас. Малесенька щопта…»

Незгодних було багато. Але сміливості, затятості, було лише в жменьки. Ця боротьба – шістдесятників і дисидентів, вона неминуче ставала причиною самотності. Не тому, що всі «будували комунізм». А тому, що люди, зазвичай, просто хочуть жити. Нормально спокійно. Не кожен здатен до геройського чину. Не кожен може бути Стусом.

Борис Антоненко-Давидович: "Любов до України підкаже вам ваші обов'язки"

40 років тому, 8 травня 1984 року, в Києві помер Борис Антоненко-Давидович (справжнє прізвище Давидов) — вояк Армії УНР, письменник, перекладач, член літературної організації Ланка-МАРС. У 19-річному віці Борис Давидов служив козаком в лавах Запорізького корпусу. В квітні 1918-го він брав участь у поході на Крим, та залишив дещо кумедний спогад, як його, зеленого, полковник Петро Болбочан призначив комендантом станції Мелітополь.