Спецпроект

В Україні вшанували 80-річчя Катинської трагедії

У Биківні під Києвом та П'ятихатках під Харковом вшанували пам’ять офіцерів Війська Польського, Корпусу охорони кордону, Державної поліції, чиновників та інших людей, вбитих 80 років тому НКВС.

У Биківні до польського військового меморіалу квіти поклали заступник Міністра закордонних справ Василь Боднар, заступник Керівника Головного управліня з питань зовнішньої політики офісу Президента України Олександр Ірхін та директор заповідника "Биківнянські могили" Богдан Біляшівський.

 

На місці поховання жертв тоталітаризму в П'ятихатках меморіальний захід організовано генеральним консульством у Харкові. Також були присутні представники обласної та міської влад.

Відбувся також молебень заучастю римо-католицького, греко-католицького, православного та протестантського духовентства.

Через карантин урочистості мали обмежений характер.

Катинський злочин – масове вбивство польських громадян, здійснене загонами НКВС впродовж квітня-травня 1940 року за наказом Йосифа Сталіна. Тоді було розстріляно понад 21 тисячу польських військовополонених та польської інтелігенції, яких було взято у полон після вторгнення Червоної армії до Польщі 17 вересня 1939 року. В'язнів тримали і вбивали у різних місцях, головним чином у Катинському лісі (поблизу села Катинь Смоленської області), в тюрмі міста Калінін (Нині Твер), Харкові, Биківні.

 

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.