У Дніпрі з'явилися вулиці всесвітньовідомих дослідників Голодомору

На мапі міста Дніпро вшановано імена всесвітньовідомих дослідників Голодомору – Роберта Конквеста і Джеймса Мейса.

Про це пише Музей Голодомору.

Рішення  щодо перейменування 92 топонімів ухвалила Дніпровська міська рада 31 січня 2024 року. Це одне з наймасштабніших перейменувань у місті.

Так, ім'я Роберта Конквеста отримала вулиця, що дотепер називалася Академіка Кисловського. І це перший топонім в Україні на честь американського історика, автора відомої книги "Жнива скорботи: радянська колективізація і Голодомор".

Ім'ям Джеймса Мейса названо вулицю Льоні Голикова. Таким чином українські міста вже вчетверте вшанували в назвах своїх вулиць американського історика, очільника комісії Конгресу США з питань Голоду 1932–1933 рр. в Україні. У попередні роки це вже зробили Бровари, Київ та Вінниця.

З повним списком перейменованих топонімів у Дніпрі можна ознайомитися за посиланням

 

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.