На Херсонщині перейменують понад пів сотні вулиць

У тимчасово окупованій Каховській міській громаді на Херсонщині до 27 квітня готуються перейменувати понад 50 вулиць і провулків.

Про це повідомляє Центр журналістських розслідувань.

При Каховській міській військовій адміністрації почала працювати робоча група, яка найближчим часом має запропонувати повний перелік об'єктів на території громади, які підпадають під дію Закону про заборону пропаганди російської імперської політики в Україні.

Під перейменування тут підпадає понад 50 вулиць і провулків. У Каховці це: вулиці 417-й Стрілкової дивізії, 8 березня, Белінського, Ґагаріна, Ґєрцена, Ґорького, Уляни Ґромової, Декабристів, Дунаєвського, Ентузіастів, Жовтнева, Зої Космодем'янської, Земнухова, Комарова, Кошового, Кутузова, Лєрмонтова, Мічуріна, Матросова, Маяковського, Невського, Некрасова, Поліни Осипенко, Островського, Першотравнева, Пушкіна, Радіщева, Рилєєва, Сєрова, Суворова, Трудова, Тургенева, Тюленіна, Чайковського, Чернишевського, Чкалова, Шмідта і провулок З. Космодем'янської.

Також тут мають розглянути для перейменування наступні вулиці, більшість з яких теж підпадають під дію Закону: Золіна, Осетрова, Осипових, Партизанська, Перекопська (разом із трьома однойменними провулками), Шостаковича.

В селі Вільна Україна мають перейменувати вулицю Першотравневу, в селі Коробки – вул. 40 років перемоги і Пушкіна, в селі Роздольне – вул. 40 років перемоги, Ґагаріна і Макаренко, в селі Чорноморівка – вул. Першотравневу і Пушкіна.

Частину з цих вулиць, мали перейменувати ще в 2015-2016 роках – зокрема, вулиці Партизанську, Жовтневу та деякі інші. Однак тодішня влада Каховки і Херсонської області побоялася це зробити, заграваючи з проросійським електоратом. Тож у лютому 2016 року в Каховці встигли перейменувати лише 42 вулиці.

Також робоча група почала розглядати питання щодо демонтажу пам'ятників, що містять символіку російської імперської політики. Зокрема, це пам'ятник Алєксандру Пушкіну (встановлений в 1937 році), дві старі совєтські гармати, встановлені на Набережній (1973 р.) і на подвір'ї місцевої школи №1 (1975 р.), танк Т-34 разом зі стелою совєтським танкістам у  так званому парку Слави, пам'ятний знак "417-й стрелковой Сивашской Краснознамённой, ордена Суворова дивизии" біля центральної міської поліклініки і обеліск "командному пункту Васілія Блюхєра" на місці боїв 1920 року.

Після звільнення Каховки також повинні демонтувати пам'ятник "Дівчина в шинелі" і перенести з "парку Слави" на кладовище братську могилу російських окупантів, загиблих у 1920 році.

Всі рішення щодо перейменування і демонтажу повинні прийняти не пізніше 27 квітня 2024 року. Це – вимога Закону України "Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії". Жодних виключень для тимчасово окупованих населених пунктів у ньому не передбачено.

 

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.