Адам Кисіль прагнув повернути лад, що існував на українських землях перед Хмельниччиною, коли шляхта була панівною. Але хотів надати впливу руській православній шляхті, до якої сам належав. Це метання між двома таборами призвело до логічного фіналу: "і від поляків я маю біду, і від своїх – русинів – також".
"...Для багатьох українців УПА є тим, чим для поляків - Армія Крайова. Армія, яка боролася за незалежність своєї держави... Коли поляк із українцем сваряться, хтось інший потирає руки. І Москва зараз уважно за цим спостерігає..."
18 травня традиційно відбудеться Ніч музеїв - нагода безкоштовно відвідати спеціально підготовлені заходи та експозиції. Для тих, хто ще не вирішив, до якого саме закладу завітати, Історична Правда відібрала деякі цікаві програми від українських музеїв.
Всіх відзначених Хрестами заслуги зареєстровано 1198. Але загальна кількість відзначених є трішки менша, бо деякі повстанці чи підпільники одержали два або три Хрести. Відзначених жінок покищо ідентифіковано 74, з яких 4 – із двома орденами.
Шокований наступом нацистів, Сталін був готовий запропонувати Гітлеру мир: Вячеслав Молотов під час зустрічі з болгарським послом звернувся до нього з проханням передати в Берлін пропозицію припинити бойові дії. Натомість Сталін був готовий віддати нацистам Україну і Білорусь.
Запросив до себе друзів – Олеся Досвітнього й Миколу Куліша. І, сказавши, що зараз покаже, як у сьогоднішніх умовах має творити пролетарський письменник, вийшов у свою кімнату. Пролунав постріл. Це сталося 13 травня 1933 року.
Микола Скиба разом із колективом Львівського природничого музею вивчав особливості роботи українських музейників-науковців за умов нинішньої соціально-економічної ситуації. Він розповідає про методику цього дослідження і його результати.
Вода увірвалася на вулиці Подолу, затопила його цілком аж до пагорбів. Спочатку вона залила погреби і підвали, а згодом увірвалася у кімнати перших поверхів. Згідно переказів, кияни ловили рибу прямо у себе вдома. 2 травня 1931 року рівень води у Дніпрі був на 8,53 метра вище за умовний нуль. (рос)
З нагоди Дня Космонавтики "Історична Правда" відвідала Житомир, де народився батько радянської космічної програми. Зараз тут чи не найбільший в Україні профільний музей, де можна дізнатися про історію космонавтики і український внесок у галузь.
"Виховувати пролетаріят виключно на російській мові - це значить, робити із нього "перевертнів-хахлів" з низьким культурним світоглядом. В умовах Робітничо-Селянської державности ми позбавляємось примусової русифікації..."
Київ під час війни і зараз. Колаж ФОТО, знятих із одного й того ж місця
Вибори-2004: агітпроп за Януковича
Одна частина населення обох народів хотіла б бачити якийсь остаточний розв'язок, інша, натомість, бажає використати спомин про минуле, щоб загострити можливі непорозуміння та ненависть. Виникає запитання: навіщо це все? Чи може бути якась користь із цього "ювілейного" напруження?
Не люблю нинішню Україну. І не лише сьогоднішню державу - виплід безхребетної і тупої посткомуністичної еліти та рагульської маси... Хлопчаки, які волають "Україна для українців", нагадують мені дідусів на дискотеці... Текст Сашка Кривенка 1993 року.
Є підстави вважати, що після війни мій дідусь воював проти УПА, хоч напевно невідомо. Як я до цього ставлюся? Солдати УПА билися за Україну, за мою Україну, за її Незалежність! І я вклоняюся перед ними! Але й своїм Дідом я дуже пишаюсь.
Після приходу до влади Януковича ГПУ активно почала викликати на допити фігурантів "справи 9 березня 2001 року". Декого опитали, а дехто навіть не приймав виклики. Проте в ГПУ тим політв’язням, які відвідали їх, повідомили, що частина наших посправників уже померла...
У свідомість обивателя, який жив в часи глибокого застою, затурканого міфами про "дикий Захід" і "велику перемогу пролетаріатy" раптом увірвалася логічна думка: танцюючий на кістках борців і втоптуючий в бруд поезії дисидентів режим виявився імпотентом.
"...Увага слобожанина Міхновського звернулася на найбільш модернізований, але й найбільш русифікований регіон України – Східний. Це був час переосмислення ним ролі економічної еліти в майбутньому українському державотворенні..."
"Кто как, а я уже потерял из-за распада одну Родину — большую и сильную. И не хочу, чтобы и со второй получилось то же самое — раскол, развал, разлад, дележка и выяснения отношений". Політичні спогади луганського чиновника і політика Віктора Тихонова про 2004-й.