Українська правда
Історична правда

Радянська преса 1932-1933: "Голодні бунти на Заході, нові ресторани у Харкові"

Теми: XX сторіччя, Голодомор, Харківщина, історія України, УРСР, історія СРСР, обкладинки, Сталін, комунізм, пропаганда, періодика

"Історична Правда" згадує, про що писала партійна преса Харкова - тоді столиці Української РСР перед, під час і після чергового ювілею Великого Жовтня.

"Пролетарій" - одна з найголовніших офіціозних газет УРСР. Це був друкований орган Центрального комітету Комуністичної партії України (більшовиків) і водночас Всеукраїнської ради профспілок.

Пропонуємо зроблену істориком Олександром Зінченком підбірку сканів "Пролетарія" за осінь 1932 - весну 1933 рр.

Дивіться також усі матеріали за темою "Голодомор"

14 фото
olexa _ 24.11.2013 13:05
У 1933 тр. моїй бабуні Степані колгоспний бригадир Гайдей Іван заборонив виходити на роботу. А на полі давали куліш. Вона вилізла на піч і лежала там, доки не померла з голоду. Залишилась сиротою мала дочка, моя мама. А дядько Іван, мав 4 рочки, помер з голоду ще раніше. Царство Небесне їхнім невинним душам.
pavi _ 24.11.2012 18:56
Дев"ятеро моїх родичів по-батьковій лінії було вислано "асвабадітєлямі" до Сибіру,а рідна сестра бабці "відбувала покарання" 10 років у Воркуті. Смерть комунякам.
Wladek _ 24.11.2012 09:26
Мого діда,який пережив цей страшний голодомор, арештували 29 грудня 1937 року, ордер НКВД № 498.
Я, його внук, тільки в 2010 році ознайомився з його справою, перелистував і читав все те, що вигадували, запитували, записували вірні пси, кати та вбивці сволочної радянської влади, а після запису кожної відповіді заставляли арештованого її підписувати.
По цим підписам, які до кінця допитів ставали все більше нерозбірливими, можна було тільки здогадуватись яких жахливих катувань зазнавали наші рідні тільки за свою думку про ці нелюдські експерименти радянської влади над людьми.
Так як не було фактів для сфабрикування участі мого діда в ПОВ (Польська Організація Військова), то справа була тоненька, бо проходив тільки він один, але несприйняття колгоспів в своїх висловлюваннях стало достатнім для комуністичної влади щоб розстріляти людину.
Вирок постанови НКВД від 21.01.1938 року № 830 про розстріл діда виконаний 19.06.1938 року.
reed _ 23.11.2012 14:57
Виталий Скобельский:
Дякую за розповідь, читаючи Ваші спогади - я повертаюсь у дитинство. Адже я теж так слухала розповіді моєї бабусі і її подруг про їх життя-буття, згадуючи часто і голодомор такою ж рідною мовою як Ви описали ( "реманент.....)
Батьків моєї бабусі теж розкуркулили і відіслали на Донбас, де вони скоро померли від туги.
Уже після визволення від німців, коли дід зламав на шахті ногу, вирішили повертатися додому. Грошей не було, ішли пішки: діда старші поперемінно везли... на тачці, а менші бігли попереду, і в селах їм давали хто що міг — сухаря, жменю крупи чи грудочку цукру... Отак за кілька тижнів і дійшли на Полтавщину! Дід після того прожив небагато: шахтарські болячки звели у могилу порівняно молодим. Поховали його у садку, за хатою. Її давно немає, але якщо їхати з Нових Санжар у Решетилівку, то на півдорозі, у Давидівці, видно під горою могилку, над нею — стара яблуня. Отам і спочиває наш Антон Никифорович, якому так і не судилося побачити багатьох своїх онуків. Як і нам його. Але щоразу, стоячи під тією яблунею, кожен скаже: «Спасибі вам, діду, що ми є!»
Артефакти за темою:
XX сторіччя
Останні надходження
АВТОРИЗАЦІЯ
Для авторизації використовуйте ті самі ім'я і пароль, що і для коментування публікацій на "Українській правді".


УВІЙТИВІДМІНИТИ
Якщо ви новий читач, будь ласка, зареєструйтесь
Забули пароль?
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter   Вконтакте