"Товарищи в гробу": політики, маршали та митці

Рідкісний спільний випуск двох газет "Петроградская правда" і "Красная газета". Відразу після телеграми пітерські робітники висловили клопотання поховати Володимира Ілліча в місті революції. Їх не почули Головна газета партії більшовиків "Правда". Зверніть увагу, який "негламурний" Ілліч - згодом реалізм щезне, залишиться тільки ретуш. 27 січня Леніна поховали в тимчасовому мавзолеї. Радянська Росія вже не живе, а сам вождь і дотепер "живее всех живых" - у цьому можуть переконатись відвідувачі зікурату на московській Красній площі. Здоров'я у "залізного" Фелікса виявилося не дуже. Можна тільки уявити, скільки б ще "ворогів революції" пустив б на той світ. На жаль, його наступники виявились ненайгіршми учнями катівської справи... Серго Орджонікідзе - соратник Сталіна, батько індустріалізації - наклав на себе руки, але народу про це не сказали. В СРСР не прийнято було називати Надію Костянтинівну дружиною Леніна, казали - друг і соратник вождя. Легендарний авіатор прожив яскраве життя і був швидко канонізований комуністичною пропагандою відразу по смерті. Його іменем назвали в СРСР тисячі об'єктів - від санаторіїв до театрів. Куйбишев - чи не найбільш інтелігентне обличчя перших років більшовицького режиму. Економіст-плановик. Посмертно його іменем назвали місто - тільки в 1990-х Самара повернула собі історичну назву. Сталін убив Кірова і це стало приводом для початку репресій у Ленінграді, які плавно перейшли у Великий Терор 1937-го. Ім'я керівника пітерських комуністів з якогось дива дотепер носить обласний центр незалежної України. Великий і викличний поет, дитина свого часу, один із небагатьох своїх сучасників, хто масштабом генія пережив СРСР, покінчивши з собою у 1930-их. Унікальна газета-"одноденка" у пам'ять Володимира Маяковського. "Якщо ворог не здається - його знищують" - це з його спадщини. З іншого боку, не відразу прийняв більшовизм. Комуністи витратили чимало сил і грошей, щоб виманити Горького з Європи і зробити оспівувачем сталінських планів і "біломорканалів". Перший голова Спілки радянських письменників - передового загону партії більшовиків. "Он умер в начале марта, Весенняя шла вода. Теперь ты – святая партия, А кем ты была тогда?" (Борис Мозолевський) Болгарський Сталін. І теж лежав у мавзолеї, аж поки його батьківщина - без п'яти хвилин 16-та республіка Радянського Союзу, не сказала комунізму "прощавай!". Дядечко Хо - улюбленець радянської пропаганди. Побудував соціалістичну державу, на прогодування якої радянські школярі регулярно здавали гроші або... рис у пакетах. Юра - так його називали у всьому світі. Назавжди залишився народним улюбленцем. Сталінський маршал-"опричник" дожив до старості. Його автограф стоїть на кількох тисячах розстрільних справ. Це не заважає існуванню вулиць Ворошилова і монументів "герою". Розкішні вуса і слабкий дух. Перша Кінна армія була іконою Громадянської війни, саме тому Сталін пожалкував старого кавалериста у 1930-х, коли косою смерті прибирав всіх військовиків. "Дрібний політичний діяч часів розквіту таланту Алли Пугачової" - у жарті брежневських часів було зовсім мало жарту. Дивіться на ІП похорон Брєжнєва На його руках кров Будапешта і Праги, Стуса і Марченка. Очолював КГБ, який був каральним мечем партії. Керував країною недовго, цей період запам'ятався закручуванням гайок і перевіркою паспортів у кінотеатрах. Був призначений генеральним секретарем і помер, як жартували, не приходячи в свідомість. Після нього Михайло Горбачов став відразу сприйматись ковтком свіжого повітря.