Українська правда
Історична правда

Країна глибокого буріння. Як українці добували газ для СРСР

16.02.2012
Версія для друку

Всього на Уренгої “Укрбургазом” пробурено 2 млн метрів порід і здано в експлуатацію 598 свердловин, що дозволило росіянам видобувати в рік 30 млрд кубометрів газу. Це рекордний показник буріння на газ у Радянському Союзі.

"Історична Правда" пропонує згадати часи, коли Україна не імпортувала, а експортувала природний газ. І про те, що сибірські газові родовища, на котрих базується нинішня влада Кремля, були освоєні саме українцями.

Перший магістральний газопровід на теренах не тільки України, а й усього СРСР було збудовано у 1940 році від Дашавського газового родовища (біля м. Дрогобич) до Львова. Довжина газопроводу — 70 км.

Перше велике газове родовище в Україні — Дашавське — було відкрите 1913 року. Галичина тоді була одним із найбільших у світі "вуглеводневих" регіонів. В радянські часи разом із Саратовським (Поволжжя) Дашавське родовище стало одним із двох основних джерел постачання газу до Москви.

Ось як описує стан газопроводу у 1948 році підпільниця УПА Марічка Савчин:

"Дуже важко було проходити в околицях села Дашави, де простягались болота над річкою Стрий. Треба було йти доволі довго по рурі газопроводу Дашава — Київ. В тій низовині газопровід не був укопаний в землю, а лежав зверху, на болоті, обпертий на дерев'яних дрючках.

Рури, не обцементовані, як за польських часів, ржавіли від болота, дірявіли. До того, селяни з довколишніх сіл самі проверчували діри і відводили газ до домів та вживали в кухнях, огрівали ним помешкання. Все це робилось примітивно, бо влада не дбала про відведення газу до сіл.

...Врешті ми пройшли, слава Богу, ніхто не посковзнувсь. Ішли, як удень. Понад рік тому тут вибухнув газ. Він ще й дотепер горів ясним стовпом, і не могли його погасити".

Схема газогону "Дашава-Київ-Москва"

У 1954 році збудовано рекордну за довжиною і потужністю трубу Дашава — Київ — Москва (довжина — 1302 км, діаметр — 530 мм). А після побудови газогонів до Білорусі, Прибалтики та Польщі Україна стає одним з найбільших експортерів газу в Європі.

Зараз на базі "відпрацьованих" дашавських свердловин створено підземні сховища газу (ПСГ). Це один із головних козирів нашої газотранспортної системи, який дає можливість накопичувати велику кільксть транзитного газу протягом теплого сезону, щоб узимку оперативно подавати паливо споживачам у Західній Європі.

У 1960-х роках центр української газової промисловості перемістився із заходу на схід. У 1956-му почалася промислова експлуатація Шебелинського родовища на Харківщині. Місткість Шебелинки — 500 млрд куб. м газу.

Незабаром до Харківщини прокладуть магістральні труби з Києва, Херсона, Кишинева, два газопроводи буде побудовано з Москви. Україна забезпечує газом значну територію СРСР, переважно Росію.

Обсяги експорту зростають настільки, що виникають проблеми з газозабезпеченням самої республіки. 1967 року перший секретар ЦК КПУ Петро Шелест напише в листі до ЦК КПРС:

"Незважаючи на наявність в Україні розгалуженої мережі магістральних газопроводів, ряд промислових центрів, особливо Київ, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Кривий Ріг, Львів та інші міста західних областей України, в зимовий період переживають серйозні труднощі, пов’язані з газозабезпеченням".

1975-й — рік розквіту українського газовидобутку. В Україні видобуто (!) 68,7 млрд куб. м газу, республіка експортує енергоресурси до Росії, Білорусі, Литви, Латвії, Польщі, Чехословаччини.

У 1970-х роках відкрито гігантські поклади газу на заході Сибіру, на початку 1980-х звідти прокладено магістральні газопроводи "Уренгой-Ужгород", "Союз", "Братерство". В УРСР зосереджені флагмани наукової думки у сфері видобування і транспортування газу — НДІ "Трансгаз" та "Укргазпроект" (Київ), "ПівденНДІДіПроГаз" (Донецьк).

1994 рік — Газпром здійснив першу невдалу спробу викупити частину магістральних газопроводів і підземних сховищ ГТС України. Запропонована ціна — $400 млн.

ІП пропонує читачам скорочений варіант статті екс-директора підприємства "Укрбургаз", кандидата геолого-мінарологічних наук Михайла УЛЬЯНОВА про історію українського газовидобування у XX сторіччі й зараз. Текст був надрукований у часописі "Вісник НГСУ" в лютому 2007 року, а в інтернеті досі не з'являвся.

За кілька днів "Укрбургазу" виповниться 35 років. За сухими цифрами цього тексту ховається історія досягнень, якими можна пишатися і про які треба нагадувати.

-----------------------

Підприємство України з буріння свердловин на газ і нафту "Укрбургаз" було створене в складі “Укргазпрому” на базі Красноградського управління бурових робіт за наказом Міністерства газової промисловості СРСР від 1 березня 1977 року.

Ініціатором створення “Укрбургазу” був на той час заступник начальника Всесоюзного промислового об’єднання “Укргазпром” з питань буріння (тепер генеральний секретар Національної газової спілки України) Іван Діяк.

Створення такого підприємства було обумовлено необхідністю об’єднання зусиль багатьох колективів, які займалися бурінням газових та нафтових свердловин на родовищах України.

Саме на цей час в Україні виникла така ситуація в газовій промисловості, коли після досягнення максимального видобутку газу в об’ємі 68,7 млрд кубометрів (1975, 1976 рр.) помітною стала тенденція до поступового її зниження, починаючи вже з 1977 року.

[Зараз Україна щороку споживає близько 70 млрд кубометрів газу, з яких частка власного видобутку складає ледве 20 млрд. Решту закуповуємо за кордоном, переважно в Росії - ІП]

А  від видобутку газу в Україні багато в чому залежав об’єм видобутку в СРСР. Частка українського газу у видобутку його по СРСР складала майже 25%. Тому перед газовиками України, і в першу чергу перед буровиками, стояло особливо важливе завдання прискореними темпами збільшувати видобувну базу газової промисловості.

Це завдання полягало в тому, щоби в короткі терміни завершити розбурювання двох основних найбільших за запасами родовищ: унікального Шебелинського та крупного Хрестищенського із початковими запасами,  як виявилось пізніше за даними розробки, відповідно 712 і 313 млрд кубометрів.

Хрестищенське родовище друге за запасами в Україні після Шебелинського, відкрите в 1968 р. і введене в дослідно-промислову експлуатацію в 1970 р.

Одночасно, не менш важливим було завдання з прискореного розбурювання нових відкритих на той час в Україні значних за запасами родовищ на Полтавщині: Мелихівського, Машівського, Опішнянського, Кременівського, Волохівського, Гадяцького, Матвіївського, Роспашнівського, Тимофіївського, Медведівського, Східно-Полтавського, Чутівського, Котелевського і др.

Ще одним важливим завданням було розбурювання відпрацьованих родовищ під створення підземних сховищ газу (ПСГ).

Родовища газу та інших паливних ресурсів в Україні

Слід особливо зауважити, що на родовищах, які деякий час розроблялись, та всіх, що підлягали розбурюванню під ПСГ, виникли значні ускладнення процесу проводки свердловин, які пов’язані із суттєвими змінами геологічних умов буріння.

Внаслідок значного і нерівномірного зниження пластових тисків, все частіше під час буріння почали виникати катастрофічні поглинання бурового розчину [суміш рідин, яка використовується для розмивання породи під час буріння - ІП], газопрояви [природні витоки газу], відкриті фонтани [викиди газу під тиском], обвали порід.

Відкритий фонтан із загоранням газу, який виник з геологічних причин на свердловині №80 Мелихівка в 1976 році був, мабуть, найпотужнішим в Україні. Дебіт газу під час фонтанування склав 44 млн кубометрів на добу. Фонтан був ліквідований за 2 тижні, в його ліквідації брали участь усі бурові підрозділи “Укргазпрому”.

Родовища, які були відкриті в основному на землях Полтавщини і на яких почалося експлуатаційне буріння, характеризувалися, в деякій мірі, ще більш складними умовами, зокрема глибинами 5-6 км, пластовими тисками від 500 до 860 атмосфер, тиски на виході свердловини - 330-450 атмосфер.

Вітчизняна промисловість не виробляла обсадних труб [з цих, зазвичай сталевих, труб складається обсадна колона, котра ізолює свердловину з газом - ІП] і фонтанних арматур [кранів, задвижок, штуцерів та іншого обладнання для регулювання потоку газу - ІП] на такі тиски, що створювало додаткові складнощі.

Виникали міжколонні пропуски і заколонні перетоки [проникнення за межі обсадної колони] газу. Попередження і ліквідація їх були складною проблемою і вимагали впровадження спеціальних заходів, зокрема спуску пакерів [пристроїв для перекривання свердловин].

Умови буріння свердловин на відпрацьованих родовищах, на яких створювались підземні сховища газу, мали свої особливості. Для їх розбурювання виникла потреба в нових бурових розчинах, методах боротьби з поглинаннями, надійних конструкціях і специфічних способах кріплення свердловин, оскільки передбачалось довгий час експлуатувати їх при великих знакоперемінних робочих тисках.

Крім того, відкриття нових родовищ на великих територіях значно збільшило відстані (до 200-300 км) від баз діючих бурових підрозділів.

Все наведене вище привело Івана Діяка до рішення створити потужне бурове об’єднання, в якому планувалось сконцентрувати всі наявні сили буровиків.

Таке виробниче об’єднання було створене в 1977 році в місті Красноград Харківської області за наказом Міністра газової промисловості СРСР С.А.Оруджева.

До нього увійшли:

   - Красноградське, Шебелинське, Полтавське управління бурових робіт (УБР) та Лисичанська експедиція глибокого буріння;

   - Красноградське автотранспортне підприємство;

   - Первомайська тампонажна [тампонаж - заповнення пустот у породах для ізоляції свердловини або родовища] контора, Красноградська вишкомонтажна та житлово-комунальна контори і база виробничо-технічного обслуговування і комплектації.

У 1978 р. в склад “Укрбургазу” включено Стрийське УБР (Львівська область), яке було створене на базі експедиції “Союзбургазу”, також організоване Хрестищенське УБР (Харківщина), а в 1979 р. – центральна база виробничого забезпечення.

У 1980 р. в склад  “Укрбургазу” передана Полтавська база виробничо-технічного обслуговування, а Красноградська вишкомонтажна контора ліквідована.

В 1981 р. Первомайська тампонажна контора була перебазована до Полтави, тобто ближче до району основних родовищ, які підлягали розбурюванню.

Першим директором (пізніше генеральним директором) виробничого об’єднання “Укрбургаз” був призначений С.Я.Носко, головним інженером Б.Т.Буняк, які до цього працювали на таких же посадах в Красноградському УБР з 1973 р. і вивели його з відстаючих.

Красноградське УБР до них не виконувало планових завдань, більшість бурових на Хрестищенському родовищі, яке воно розбурювало, знаходилися в аварійному стані. За короткий термін нове керівництво Красноградського УБР, разом з досвідченими спеціалістами, які приїхали із Західної України, виправили складну ситуацію. Поступово були ліквідовані аварії на бурових, і Красноградське УБР почало виконувати плани.

Основним завданням, яке було поставлене керівництвом об’єднання “Укрбургаз” після його створення, стало виконання планів буріння всіма підрозділами, починаючи від бурових бригад, а також різке зниження аварійності та виконання проектної технології буріння.

Широкого розвитку набуло змагання між буровими бригадами. Планові завдання почали виконувати майже всі бурові бригади об’єднання. Значно кращим стало матеріальне-технічне постачання, тіснішою співпраця з науковими закладами (УкрНДІгаз, інститут ім. Патона та іншими), що сприяло застосуванню передових технологій в бурінні.

Для виконання оперативної обробки геологічних матеріалів буріння, їх аналізу і обґрунтування розміщення свердловин на площах і родовищах була створена геолого-тематична група, а також центральна науково-дослідна лабораторія.

У 1981 р. Міністерством газової промисловості СРСР і “Укргазпромом” виробничому об’єднанню “Укрбургаз” було поставлене завдання державного значення – вийти з бурінням на Уренгойське родовище в Західному Сибіру, яке на той час вважалось найбільшим в світі за запасами.

Одночасно залишилося завдання збільшувати обсяги буріння в Україні.

Під керівництвом І.В.Діяка і С.Я.Носка в найкоротший термін (фактично за один рік) “Укрбургаз” вийшов з бурінням на Уренгой і вже в 1982 р. розпочав там проводку свердловин глибиною 3000-3200 м.

Місцеві буровики об’єднання “Тюменбургаз” бурили свердловини глибиною тільки 1200 м на верхні продуктивні горизонти.

І.В.Діяк особисто розробив програму виходу з бурінням та подальшої роботи на Уренгої, затвердив її наказом, який підписав Міністр газової промисловості СРСР, і розповсюдив як серед місцевих уренгойських підприємств, так і серед відповідних виконавців від “Укрбургазу”.

Депутати 1990-их закликають нинішніх не продавати газотранспортну систему

Місцеві організації і підприємства (об’єднання “Уренгойгаздобыча” – замовник, “Тюменбургаз” та інші) цим наказом зобов’язувалися надавати допомогу буровикам “Укрбургазу” матеріально-технічними ресурсами, вирішенням організаційних та побутових питань, транспортом і спецтехнікою.

Для роботи в Уренгої в складі Хрестищенського УБР у 1981 році була створена експедиція глибокого буріння, яка в 1982-му переведена до міста Новий Уренгой. Експедиція працювала вахтово-експедиційним методом.

Лисичанська експедиція глибокого буріння була реорганізована в Красноградське УБР в м. Новий Уренгой (1984 р.), в складі якого створена ще одна експедиція №2.

На Уренгої буровики “Укрбургазу” зустрілися з зовсім незвичними для них і надзвичайно суворими кліматичними умовами, дуже складними умовами буріння і, звичайно, з важкими побутовими умовами.

Влітку температура повітря нерідко піднімалась до +40 градусів і в болотистій уренгойській місцевості  людям “не давали жити” комарі та мошка. В зимовий період, з вересня по травень, мінімальні температури повітря сягали -50, інколи -58-60 градусів.

 Транзит газу від Нового Уренгою. Карта: gazprom.ru

Такі температури не витримували навіть сталеві труби, які від незначного удару розсипалися на шматки. Але люди витримували і основне завдання – буріння глибоких свердловин, виконували з постійним нарощуванням обсягів робіт.

Геолого-технічні умови буріння були також надто складними. Свердловини від поверхні землі і майже до 400 м проходили так звану “вічну мерзлоту”, яка розтеплялася, внаслідок чого виникали ускладнення під час їхньої проводки і кріплення.

Але, не дивлячись на всі труднощі і заяви місцевих буровиків про те, що “українці в Уренгої замерзнуть і нічого не зроблять”, обсяги буріння постійно збільшувались.

В місті Новий Уренгой були створенні спочатку Уренгойська автотранспортна колона від Красноградського АТП, а потім Ново-Уренгойське автотранспортне підприємство в складі “Укрбургазу” (в 1982 р.). Також у складі “Укрбургазу” були створенні будівельно-монтажне управління (1983 р.), тампонажна контора (1985 р.), вишкомонтажна контора (1985 р.).

Одночасно з бурінням була побудована потужна виробнича база Красноградського УБР в Новому Уренгої з усіма необхідними цехами, а також їдальня, гуртожиток, магазин, будинок культури, житловий комплекс фінського виробництва на 500 чоловік.

Буровиками “Укрбургазу” на Уренгої були досягнуті рекордні швидкості буріння. Якщо перші свердловини бурились зі швидкістю 750 м на місяць, то далі вони зросли до 3000, а потім до 4200 м. Замість трьох місяців за діючими нормативами свердловини бурились за один місяць, а потім за 20 днів.

Це стало можливим завдяки впровадженню нових технологій, які розробляли самі інженерно-технічні працівники Красноградського УБР і “Укрбургазу” на чолі з головними інженерами: в УБР – В.Г.Филем, в “Укрбургазі” – Б.Т.Буняком.

Як евакуйована українська промисловість розвивала російську

У розробках деяких нових технологій брали участь спеціалісти “Укрбургазу”, “Укргазпрому”, “УкНДІгазу" та інші. Серед інших були розроблені і запроваджені такі технології:

   - нові бурові розчини, які дозволяли без ускладнень проходити як верхню “мерзлу” частину
розрізу, так нижню продуктивну, а також забезпечували якісне розкриття продуктивних горизонтів;

   - удосконалені конструкції свердловин та способи їхнього кріплення;

   - запроваджене кущове буріння [коли скважини з різних точок виходять в одному місці] похилоспрямованих свердловин, що на газових родовищах раніше не застосовувалось;

   - розроблено і застосовано спосіб вторинного розкриття нафтових облямівок [супутнього покладу нафти поруч із газовим родовищем] тощо.

Крім “Укрбургазу”, бурові роботи на Уренгойському родовищі виконували місцеві буровики об’єднання “Тюменбургаз”, Краснодарського УБР, Української розвідувальної експедиції Мінгеології, Чеченської експедиції, бурові бригади із Татарстану, Башкирії, Самари.

Але серед них усіх керівництво Мінгазпрому і замовник – об’єднання “Урегойгаздобыча” - визнавали кращими буровиків Красноградського УБР “Укрбургазу”.

У 1986-му “Укрбургаз” був нагороджений орденом “Трудового Красного Знамени”. Того року сумарна проходка по “Укрбургазу” (в Україні і на Уренгої) склала 515 тисячі метрів, з них в Україні – 305 тисяч, а на Уренгої – 210 тисяч.

Не зважаючи на те, що значні сили буровиків, в основному тампонажників, брали участь у ліквідації Чорнобильської аварії, темпи буріння не знижувались ані в Україні, ані в Уренгої.

Максимальні показники буріння були досягнуті “Укрбургазом” у 1989-му. За цей рік було пробурено 638 тисяч метрів і здано в експлуатацію 290 свердловин, в т.ч. в Уренгої – 292,3 тис. м (86 свердловин), в Україні – 345,8 тис. м (204 свердловин).

Це рекордний обсяг буріння на газ в колишньому СРСР.

Роботи на Уренгойському родовищі проводились “Укрбургазом” до 1991 року включно і були припинені у зв’язку з розпадом Радянського Союзу.

Всього на Уренгої “Укрбургазом” пробурено 2 млн метрів гірських порід і здано в експлуатацію 598 свердловин, що дозволило росіянам видобувати в рік 30 млрд кубометрів газу і 5 млн тон рідких вуглеводнів (нафта + конденсат). [До речі, й нині 30 із 117 тисяч мешканців Нового Уренгою є українцями - ІП]

В цілому, враховуючи екстремальні кліматичні умови, складнощі в бурінні, періодичні перельоти в різні часові пояси, очікування “погоди” в аеропортах, великі обсяги буріння та жорсткий контроль, роботи на Уренгої були надзвичайно напруженими як для робітників, так і для інженерно-технічних працівників, особливо перших керівників, які відповідали за роботу колективів.

Новорічна "газова війна" 2006 року. Свідчення очевидця

Під час роботи “Укрбургазу” в Уренгої його бурові підрозділи не менш напружено продовжували працювати на родовищах і підземних сховищах газу України. Плани буріння щорічно перевиконувались.

Свердловини, пробурені “Укрбургазом” на підземних сховищах газу, стали основою для створення української газотранспортної системи, яка сьогодні є однією з найпотужніших в Європі.

З 1995 р. до 2004 р. пошуково-розвідувальне буріння, яке виконується силами  “Укрбургазу”, збільшилось з 19,5 тисяч м на рік до 181,8 тисяч м і зараз підтримується на рівні 170 тисяч м. Загальний річний обсяг буріння разом з експлуатаційним складає 275 тисяч м.

За 30 років свого існування “Укрбургазом” передано в експлуатацію 2920 свердловин, в т. ч. в Україні 2322 і в Уренгої – 598. Пробурено 9 млн метрів гірських порід. В бурінні перебувало 220 родовищ і площ, в т. ч. 146 родовищ.

З 1997 року відкрито 34 нових родовища, в т.ч. у 2002-му значне за запасами Кобзівське родовище в Харківській області.

Магістральні газопроводи в Україні. Карта: kontrakty.ua

Приріст розвіданих запасів, який одержано протягом 30 років, за рахунок буріння свердловин “Укрбургазом” на сьогодні оцінюється в 160 млрд кубометрів газу і більше 10 млн т рідких вуглеводнів (нафта + конденсат).

З 2000 року річний приріст запасів газу “Укргазвидобування” перевищує його видобуток. Буровики “Укрбургазу” освоїли буріння свердловин на глибини більше 6 тисяч метрів, а також похило-спрямованих свердловин та свердловин з горизонтальним закінченням стовбуру.

Сьогодні є потенційні можливості збільшення обсягів робіт, але фронт експлуатаційного буріння на старих родовищах в основному вичерпаний, на нових – невеликий, а подальше збільшення розвідувальних робіт стримується складнощами з одержанням державних ліцензій на геологічне вивчення надр.

На наш погляд,  державне підприємство, яким є ДК “Укргазвидобування”, в умовах крайньої необхідності збільшення обсягів видобутку власного газу в державі, повинно забезпечуватись ліцензіями в першу чергу і найбільш перспективними.

Вкрай необхідно значно збільшити обсяги польової геофізики для підготовки нових площ до пошуків і відкриття нових родовищ, якщо хочемо збільшити видобуток власного газу. Підготовлених площ навіть на близьку перспективу сьогодні практично немає.

Геологів України доцільно зорієнтувати на пошуки значних за запасами вуглеводнів родовищ, які можна відкрити відповідно в крупних геологічних об’єктах. Як стверджують відомі науковці і виробничники, геологічні передумови для таких відкриттів  в Україні є.

Відкриття хоча б 1-2 крупних родовищ може кардинально змінити за короткий термін
проблему збільшення видобутку власного газу в державі.

Читайте також: 60 років разом. Як Україна відбудувала Крим після війни і депортацій

Загрузка...


Теми: енергетика, економіка, XX сторіччя, СРСР, УРСР




Світло й тіні Брестського миру

16.02.2018 _ Михайло Ковальчук
АВТОРИЗАЦІЯ
Для авторизації використовуйте ті самі ім'я і пароль, що і для коментування публікацій на "Українській правді".


УВІЙТИВІДМІНИТИ
Якщо ви новий читач, будь ласка, зареєструйтесь
Забули пароль?
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter