Українська правда
Історична правда

Мандрівка до Перемишля і околиць. Екскурсія вихідного дня. ФОТО

07.06.2013 _ Павло Солодько
Версія для друку

ІП пропонує читачам відкрити туристичний сезон. Не обов'язково їхати далеко і надовго - була би шенгенська віза і 2-3 дні вільного часу. Нас чекає схід Підкарпатського воєводства - прикордонні землі, де сплелася спадщина українського і польського народів.

Екскурсія починається одразу ж за кордоном, кілька кілометрів від польського переходу. Якщо ви, скажімо, возите на продаж сигарети і можете дозволити собі тригодинну паузу, побачите те, що не бачать туристи.

На півдорозі між Медикою і Перемишлем є поворот ліворуч, на село Сєдліска. Від нього - ще пару кілометрів і, не доходячи села, знову наліво. Півгодини йти пішки, 10 хвилин на машині.

Це - один із головних артилерійських фортів зовнішнього кільця австрійської фортеці "Перемишль". Загалом цих фортів було 15, наш називається "Борек" і є останнім у переліку фортів.

Наприкінці XVIII сторіччя республіка шляхетської демократії Річ Посполита припинила своє існування - польські, руські (українські та білоруські), пруські землі були поділені більш успішними імперіями. Галичина, Буковина і Краків дісталися Відню, Варшава, Волинь і Поділля - Санкт-Петербургу.

Після Кримської війни стосунки між Віднем і Санкт-Петербургом погіршилися, і Австрія, яка на той час уже стала Австро-Угорщиною, вирішила захиститися з півночі. Перемишль був розташований у стратегічному місці - на старовинному шляху з Балтійського моря через Словаччину в Угорщину, він прикривав підходи до лемківських перевалів, найнижчих у Карпатському хребті.

Водночас Перемишль був вузловою залізничною станцією Австро-Угорщини, тут до лінії "Краків-Львів" приєднується лінія на Будапешт, якраз через згадані вище перевали.

 Частина залізниці Перемишль-Будапешт (рожевим пунктиром), яка залишилася на території України. Ілюстрація: uk.wikipedia

Горбиста місцевість карпатського передгір'я робила Перемишль ідеальним місцем для спорудження тогочасного стандарту укріплень - система укріплених фортів, які прикривали один одного артилерійським вогнем на відстані 1-5 км.

Подібно до Лисогірського форту Київської фортеці, тільки таких фортів значно більше і вони, крім земельних насипів, захищені бетоном і бронею.

 Фортеця Перемишль. Джерело: pl.wikpedia. Форт "Борек" - праворуч

Перемишль був третьою в Європі фортецею такого класу, після Антверпена і Вердена. Кількадесят артилерійських фортів, броньованих батарей, допоміжних фортів, казарм тощо. Внутрішнє і зовнішнє кільце оборони, 45 кілометрів в діаметрі. 128-тисячний гарнізон. Фортеця стала "містоутворюючим підприємством" Перемишля.

На відміну багатьох інших (тієї ж Київської) європейських фортець, Перемишль у 1914-15 рр. став місцем активних військових дій і пережив найдовшу блокаду у відриві від головних сил.

Заходимо у форт через вал:

 Вал із проходом, за ним видно фортечну казарму. Всі фото: Павло СОЛОДЬКО

З початком Першої світової - скоро ювілей! - фортеця стала на шляху наступу Російської імператорської армії (РІА). Австро-угорські війська були змушені відійти за Сян, але фортеця успішно боронилася.

У жовтні 1914-го відбулося кілька спроб РІА прорватися крізь лінію фортів - безуспішні. Форт "Борек" був на лінії прориву.

Ось так форт виглядає згори:

 Посередині - засипана землею бетонована казарма, у якій мешкав гарнізон. Праворуч, на валу, біліють фундаменти броньованої артилерійської позиції. Фото: fort8.cba.pl

Фортечні вали з казармою посередині. Казарми бетоновані, з броньованими дверима, зверху засипані землею. Відкритою залишається протилежна противнику сторона казарми, вона обернена у внутрішню сторону кільця фортів:

 Звичайно ж, у 1914 році всі ліси довкола фортів були ретельно вирубані, щоб полегшити артилерійський вогонь

З російським наступом 1914 року пов'язана драматична подія - атакуючим удалося прорватися за вали одного з допоміжних фортів "Лисичка" (зараз на території України).

 Чорна лінія праворуч форту "Борек" - польсько-український кордон. Рожеві кола - інші головні і допоміжні споруди зовнішнього кільця оборони фортеці "Перемишль"

Частина загону нібито зачинилася всередині форту і попросила (через радіозв'язок) сусідні форти вдарити по двору "Лисички" картеччю, хоча на подвір'ї іще йшов бій.

Казарма форту:

 Зверху засипані землею, бетоновані і з броньованими дверима й віконницями, ці форти були неприступними для більшості артилерії того часу

Після кількох спроб штурму, зазнавши кривавих утрат, РІА відступила. На полі бою залишилося 10-20 тисяч солдатів РІА, було багато покалічених, про ці бої складена відома пісня:

За місяць, у листопаді 1914-го РІА повернулася - тепер для довгої облоги замість штурму. Захисники витримали 173 дні - найдовша облога фортеці часів Першої світової.

 Австро-угорська агітка (польською): "Зі зброєю в руці спіши на ворога, Хай забринить спів з уст і серця. Віддамо з охотою за Цісаря і за Вітчизну майно і кров".

Агітка віршована, одразу згадуються пригоди Швейка і його армійських друзів

Артилерія РІА влучно стріляла у форти, але особливої шкоди не завдавала. План укріплень здобув офіцер Київського військового округу (70-та піхотна дивізія), капітан Володимир Сальський, за що отримав підвищення до полковника.

Через п'ять років Сальський стане генералом Армії УНР, командиром "чорних запорожців". У серпні 1919 саме він спровокує - зірвавши російський триколор на Майдані - конфлікт між Галицьким корпусом УНР і денікінцями під час визволення Києва від більшовиків.

Заходимо всередину казарми. Цегла, залізні балки, броньовані двері і віконниці. В часи соціалістичної Польщі "імперіалістичні" укріплення не вважалися пам'ятками, тож підлога другого поверху встигла провалитися.

 На стержнях, які стирчать зі стін, раніше були розташовані нари для особового складу форту

Стіни розмальовані любовними зізнаннями місцевих підлітків, навіть у казарменному клозеті:

 "Кохаю Кшися назавжди"

Проходимо в кінець форту, у його найбільш захищену частину, обернену до ворога. Видно підйом до оглядової бронебашти:

 Раніше тут були сходи до оглядової бронебашти. Її видно угорі, там, де щілина

Укріплення було настільки потужним, що спостерігач міг сидіти у башточці прямо під час обстрілу, стежити через щілину за наступом противника і коригувати вогонь артилерії та кулеметів.

Ось так ця оглядова бронебашта виглядає зовні:

 

Після півроку російської облоги, у березні 1915 року солдати австро-угорської армії, з'ївши усіх коней і страждаючи від голоду разом із цивільним населенням, капітулювали.

Перед здачею вони підірвали бойові башти фортеці. Але ця оглядова башточка збереглася на своєму місці:

 "Шкода", Пльзень, 1897

Позиція артилерійської батареї над казармою форту. Розколоті металеві частини поворотних механізмів, шматки бетону валяються довкола, порослі травою. Бронебашт не видно.

 Артилерійська батарея - позиції на дві гармати

Солдати РІА на одному з підірваних фортів. Видно поворотні круги і перевернуті бронебашти артилерійських позицій.

 Так само колись виглядав і форт "Борек"

Один із фортів фортеці "Перемишль" після тижнів бомбардування артилерією РІА. Аерофотозйомка Першої світової війни:

 

Вигляд з артилерійської позиції на українсько-польський кордон:

Хати по центру фото - Медика і перехід українсько-польського кордону. У лісі праворуч - допоміжні форти на території України

Повертаємося на трасу і їдемо далі (якщо нема свого транспорту, регулярно ходять маршрутки) - до кордону або в Перемишль (Пшемисль).

Маршрутка прибуває до залізничного вокзалу, тільки з протилежного від колій боку. Проходимо через тунель і опиняємося на вокзалі Перемишля, який після реставрації вважається найгарнішим вокзалом польських залізниць.

 Вокзал Перемишля - необарокова споруда кінця XIX ст.

Виходимо з вокзалу - і ми у центрі. Тут і припаркуватися можна, до речі.

 

Перемишль згадується у "Повісті врем'яних літ" під 981 роком, коли київський князь Володимир (тоді ще він не був Хрестителем) "ходив на ляхи" і зайняв червенські городи".

Руське місто було столицею Перемишльського князівства, потім входило до Галицько-Волинської держави. З XIV сторіччя входить до складу польської корони, Руського воєводства.

Воїнський підрозділ Перемишльської землі, під двоголовим жовтим орлом на блакитному тлі, згадується серед учасників Грюнвальдської битви.

 Посередині з двома вежами - греко-католицька кафедра, ліворуч - греко-католицька кафедра до 1946 року, праворуч - католицька кафедра і дзвіниця. Фото: Malgorzata Bednarek

В 1498 місто було повністю спалене молдованами, у 1618 знищене татарами, тож середньовічної забудови у центрі майже не залишилася, переважно ранньомодерна і австрійська.

 

В центрі, над площею Ринок височить католицька кафедральна церква. До 1412 року тут була кам'яна православна церква, потім храм віддали католикам, які з XV сторіччя будували свій архикафедральний костел - найдавнішу церкву сьогоднішнього Перемишля.

 Дзвіниця архикафедрального собору з площі Ринок

Будівництво костелу у 1462-му фундував король Ягайло, коли у віці 72 роки нарешті дочекався сина. Про це він дізнався якраз під час перебування в Перемишлі.

Всередині храму

Алебастрова фігурка Богородиці на чугунному троні - готика XIII-XIV сторіччя. За легендою, у 1200-х роках перебувала у Києві, у домініканському монастирі.

В часи нападу Батия Богородиця нібито звернулася до юнака, який забіг у церкву з проханням винести її: "Я не буду для тебе тяжкою". І так потрапила до Перемишля.

 

Фігурка стала культовим об'єктом у католиків - їй досі приносять дари і квіти, коли прохають про допомогу.

 Намиста та інші дари

Піднімаємося на дзвіницю поруч із храмом. Крізь циферблат величезного годинника на вежі видно все місто:

 Міський магістрат на площі Ринок з вежі

Вигляд на центр і оспівану в національному гімні річку Сян із двома мостами. У 1939-41 роках цей берег разом із центром Перемишля належав Українській РСР, а протилежний - Третьому рейху.

 Перемишль, Пшемисль, Прьомзель

Механізм годинника з хитромудрими передачами нагору, до циферблату:

 

Королівський замок часів середньовіччя:

 Фото: rydno.pttk.pl

Дзвін католицької архикафедри:

 

У середньовічні і ранньомодерні часи Перемишль був великим православним містом - центром Перемишльської єпархії. Коли було проголошено Берестейську унію (1596), тільки перемиський і львівський єпископи з-поміж інших ієрархів Київської митрополії Константинопольського патріархату відмовилися перейти у підпорядкування папи.

Через 25 років після цього виходець із Галичини гетьман Сагайдачний організував таємне висвячення нової православної ієрархії. Так галичани зберегли для України православ'я.

Зарах християнство східного обряду в Перемишлі представляють переважно греко-католики. З дзвіниці добре видно українські церкви довкола:

 Ліворуч - кафедральна церква греко-католиків. Праворуч - стара кафедральна церква греко-католиків

Оскільки Перемишль був регіоном, де постійно змагалися Польща і Русь (Україна), королівська влада постійно будувала костели, щоб звеличити католицьку віру. У сьогоднішньому місті - 27 костелів, 2 храми УГКЦ і 2 православних. Це на 70 тисяч мешканців.

Відсотково костелів на душу населення більше хіба що у Ватикані, за що Перемишль і отримав титул "другого Ватикану".

Вигляд із входу до греко-католицької кафедри на католицький храм, де ми щойно були. Видно готичну основу церкви:

Святий ліворуч тримає кириличну абетку

На площі Ринок сидить солдат Австро-угорської армії Йожеф Швейк. Такі пам'ятники є ще у Львові, Фельштині, Сокалі та Гуменному - там, де пролягав бойовий шлях героя Ярослава Гашека:

 Реінкарнація Швейка завжди готова розповісти про Першу світову і фортецю "Перемишль"

У магістраті висить збільшена карта міста ранньомодерних часів. До речі, Перемишль - побратим Кам'янця-Подільського.

 "Перемишль - вільне королівське місто"

Неподалі від площі Ринок у старому будину ентузіасти зробили приватний музей фортеці "Перемишль":

 Зворушують ковдри і подушки у вікні вгорі

Австрійські та російські імперські відзнаки:

 

Австрійські, російські та німецькі детонатори:

 

Якби Швейк знав польську, він міг би прочитати про події довкола себе таке:

 Бої з москалями. Бої в Карпатах і на Буковині. Чернівці звільнено. Бої в Сербії. Донесення Бюро Рейтер про англійські втрати

Далі йдемо на Рибну площу, це теж у центрі - перевірити Музей Перемишльського краю, перенесений у збудоване спеціально для музею приміщення:

 

Інсталяція на тему Першої світової і фортеці "Перемишль":

 Бліндаж

Пістолети:

 

Іграшки XX сторіччя. Дівчачі...

 

...і хлопчачі:

 Станція "Пионерская"

Ці меблі належали Михайлу Чайковському - шляхтичу і авантюристу, який у XIX сторіччі мріяв відродити Запорізьку Січ:

 

Срібний сервіз для риби, кінець XIX-початок XX ст.:

 

У відділі сакрального мистецтва - цікаве кольорове вирішення. Католицькі артефакти представлені на червоному тлі, східний обряд - на синьому:

 

Деталь ікони з музею. Наші православні предки вважали, що німці, поляки і татари потрапляють у пекло автоматом:

 "Ляхови, німці, турці, татари..." - намальовані в пеклі

Перекусивши і відпочивши в одному з десятків закладів у центрі, можна піднятися на пагорб над містом. По дорозі ми минаємо різні національні цвинтарі - польський, австрійський, німецький Першої світової, німецький Другої світової. Є й український цвинтар:

 Меморіал учасникам Української Революції 1917-1921 рр.

Поруч поховані солдати УПА:

Фото: eksploratorzy.com.pl

Можна також з'їздити у село Посада Роботицька під Перемишлем - тут розташована церква святого Онуфрія, яка вважається найстарішим православним храмом на території Польщі

Церква святого Онуфрія - мурований оборонний храм, збудований на місці існуючого з часів Київської Русі православного монастиря у XV сторіччі

Ще з десяток кілометрів на Захід уздовж Сяну - і ми потрапляємо у містечко Красичин. Тут є легендарний Красичинський замок, перебудований у стилі ренесансу у благословенне XVII сторіччя.

По кутам замку - чотирі вежі, які символізують Бога, Церкву, Короля і Шляхту. На фото нижче: ліворуч - Папська, праворуч - Божа (в ній також розташовано церкву).

  Фото: ostarbeiter.vn.ua

Всередині двору:

 

"Фішка" красичинського замку - розписи стін у традиційному стилі "сґраффіто".

 Це не намальовано, а викладено графітом

Деталь графітового "малюнку". Праворуч, з маленькими башточками - Королівська вежа Красичинського замку:

 

Фото згори:

 

У часи Української РСР (1939-41 рр.) в замку розміщувався гарнізон Червоної армії. Солдати знищили меблі і склеп із останками власників замку. Визнано, що відновленню це не підлягає.

Склепіння церкви, вона ж Божа вежа:

 

Якщо вірити екскурсоводу, вінчання під цим олтарем давало гарантію на шлюб. До дверей :)

 

Одне зі сґраффіто - галерея королів Польщі. Нижче - три найвідоміших з історії України. Стефан Баторій, який легалізував козацтво; Сигизмунд ІІІ, з яким вів релігійні інтриги Петро Сагайдачний; Владислав IV, який любив козаків і ходив з ними на Москву, а потім умер у перші дні повстання Хмельницького:

Стефан в угорському одязі, Сигізмунд - в латах, Владислав - за французькою модою

Замок у Красичині претендує на внесення до Списку світової спадщини ЮНЕСКО.

  Вежа Королівська. Фото: ostarbeiter.vn.ua

На цьому ми прощаємося з Красичином і їдемо далі на північ і захід - у Ярослав, Пшеворськ і Ланьцут. До середньовічних стін і підвалів, до рицарських храмів і модерних палаців. Можна їхати стопом, можна - поїздом.

 Карта шляху

Але про це - у другій частині матеріалу.

Поїздка здійснена за сприяння представництва Польської туристичної організації в Україні

Дивіться також інші матеріали за темою "Туризм"



Павло Солодько
Pедактор "Історичної Правди"

Теми: туризм, Польща, Київська Русь, історія України, Галичина, Австро-Угорська імперія, Перша світова війна




АВТОРИЗАЦІЯ
Для авторизації використовуйте ті самі ім'я і пароль, що і для коментування публікацій на "Українській правді".


УВІЙТИВІДМІНИТИ
Якщо ви новий читач, будь ласка, зареєструйтесь
Забули пароль?
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter   Вконтакте