Історія Голоду. Розкажіть, як ваша родина пережила 1932-1933 роки

Тарас Паляниця _ 09.06.2011 04:13

[url=http://www.youtube.com/watch?v=6fHDSJTxPBY&feature=feedwll]Для провокаторів[/url]

7киевлянин _ 04.03.2011 18:39

мне 56-ть лет, но по сегодняшний день ком в горле и слёзы на глазах, когда вспоминаю рассказы моих родственников о Голодоморе-Геноциде 30-х годов!!! мой отец родом из украинского села, пережил Голодомор (из 8-ми человек семьи, умерло ровно половина - 3-е малолетних детей и мать), я был ещё школьником, когда уже знал о страшной трагедии нашего украинского народа, которая унесла миллионы жизней граждан страны, в которой голода не могло быть по-определению ( в городах голода практически не было. почему???, украинское село - оплот украинской нации, значит, уничтожали нацию, значит был - ГЕНОЦИД!!!), возможно, поэтому всегда понимал, что коммунисты были ещё кровожаднее фашистов, доказательством тому десятки и сотни миллионов людей замученных и уничтоженных этими людоедами (да, Табачник говорит правду, что не только в Украине они убивали. ну, и что ???!!!, от этого их преступления ещё гнуснее и циничнее !!!)..., люди - будьте бдительны...!!! Табачник в коалиции с коммунистами

mesnik _ 08.01.2011 14:24

Вмирали насамперед люди похилого віку, тому що їжу віддавали дітям. Восени, коли став хліб, дітей здержати було дуже важко. Об’їдаючись колосків вони гинули прямо на полях. Було дуже жахливе видовище, коли збирали мертвих з ланів, це були купи тіл, насамперед загиблі діти». Розповідаючи про ці події, мама клала голову на руки і плакала. Ми з братом дуже не любили ці мамині розповіді, бо були дуже перелякані і не могли бачити маминих сліз. Ще в дитинстві я зрозумів, що моя мама і батько могли загинути від голодомору, якби це сталося, не було б мене і, взагалі, нашої сім'ї, а далі і моєї теперішньої сім’ї і, навіть, мого сина… Це мене не може не хвилювати навіть і сьогодні.

mesnik _ 08.01.2011 14:23

3. Розповідь матері – страшна розповідь. «В сім’ї було 10 душ. 5 померли взимку, мати восени набивши шлунок травою втрачала свідомість, розуміючи що вона помирає вона пішла до лісу (тому що людей ховати було нікому і не було людських сил). Сусідка, помітивши її горе, дала їй дві жмені масляного насіння, сказавши, що це спасло від смерті її близьких. Мати його з’їла, але полегшення не відчула. Утративши свідомість, вона впала не дійшовши до лісу, і пролежала там до ночі. В той день Бог помилував її, прокинувшись, вона зрозуміла, що завдяки насінню її шлунок полегшився. Так мама осталась жити, але жахи голодомору були ще попереду.

mesnik _ 08.01.2011 14:15

2 . Коли він приїжджав до рідного села, сім’я, по його розповідям, була на межі втрати свідомості від голоду. Знаючи, що приймати багато їжі в такому стані було смертельно небезпечно, він закопував у городі торбину і приносив частину з того, що привіз. Все з’їдалося миттю і сім’я дивилась голодними очима на свого рятівника, всі просили ще, але Степан не перестаючи плакав, дивлячись на свою рідню». Сім’ї пощастило – ніхто не вмер дякуючи своєму рятівникові.