Спецпроект

"За" незалежність - більше. Хоч і менше половини українців

Падіння незалежницьких настроїв пов'язане не з розчаруванням, а зі зневірою загалом. Прихильники суверенної України не стали її противниками - їм просто стало байдуже. І це ресурс для тих, хто все ще вірить у Незалежність.

На запитання фонду "Демократичні ініціативи" та Інституту соціології Національної академії наук України "Якби референдум про незалежність відбувся зараз, то чи підтримали б її?" ствердно відповіли у липні лише 46,6% зі 1,2 тисячі респондентів.

Нагадаємо, що в 1991-му "за проголосували 90,32% учасників референдуму.

Приблизно стільки ж опитаних, 47,4%, шкодують про розпад СРСР. Не шкодують - 29,7%. Та чи справді ідея незалежності зазнає поразки? Навряд.

1991: Радянський Союз убив сам себе (ВІДЕО)

По-перше, проти неї висловилося б лише 27,8% респондентів (12,5% сказали, що важко відповісти на це питання, 11,5% - що їм байдуже).

По-друге, соціологи зауважили, що голоси прибічників суверенітету перетекли не до прихильників залежності. "Вони перейшли до "байдужих", - констатує директор фонду "Демократичні ініціативи" Ірина Бекешкіна.

Заступник директора Інституту соціології Євген Головаха пояснює:

"Падіння незалежницьких настроїв пов'язане не з розчаруванням у суверенітеті, а зі зневірою загалом. Розчарування - як радіація. Існує такий феномен: якщо люди розчаровуються в одному матеріальному аспекті - це радіює на всі інші. Насправді ті, хто обирає варіанти "важко відповісти" або "мені байдуже", - це реальний ресурс для тих, хто голосує "за".

Референдум 1 грудня 1991 року. Відсоток тих, хто проголосував за незалежність

По-третє, 1991 року 90,32% учасників референдуму підтримали прийнятий у парламенті Акт про проголошення незалежності України, в якому наголошувалося: "Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною у зв'язку з державним переворотом, Верховна Рада урочисто проголошує незалежність України".

Незалежність України: як воно було в 1991-му і як воно буде у 2021-му

Тобто значна кількість громадян засвідчила схильність цінувати незалежність своєї держави від іншої лише під час небезпеки.

Керівник Київського міжнародного інституту соціології (КМІС) Валерій Хмелько нагадує, що коли, з його слів, "із боку Росії почалися дії в районі острова Тузла, які поставили під загрозу територіальну цілісність України", то "протягом тільки одного місяця кількість прибічників незалежності збільшилася з 71,5 до 77,6%".

Результати цьогорічного дослідження КМІС засвідчили - кількість прихильників суверенітету України зростає й тоді, коли Росія конфліктує з іншими державами або на її території стаються теракти.

Валерій Хмелько зауважує: "В 1994-1996 роках Росія воювала в Чечні. Чимало українців усвідомили тоді, що якби Росія і Україна були єдиною державою, то їхні діти мали б воювати і гинути на Північному Кавказі. Кількість прихильників української незалежності зросла з 56 до 71%".

60% українців вважають Голодомор геноцидом

А під час воєнного конфлікту Росії з Грузією в 2008-му впродовж лише серпня того року зафіксовано ще більше зростання підтримки державної незалежності України - з 71,5 до 82,8%.

Звідси висновок Хмелька: "У ситуаціях загострення відносин виявляється, що незалежність своєї держави для частини населення є більшою цінністю, аніж у буденних проблемах повсякдення. Вибір, який роблять деякі люди перед загрозою втратити цілісність своєї країни й зазіхання на її суверенітет, виявляється більш громадянським, аніж вони вважають у дні, обтяжені лише буденними проблемами".

Віталій Скальський: 28 березня — Міжнародний день історика?

Інтернетом шириться інформація про відзначення 28 березня Міжнародного дня історика. Проте… В Україні ніхто і ніколи не встановлював дня історика. ООН теж такого дня не встановлювала.

Євген Чикаленко: Центральна Рада та більшовицька навала

Євген Чикаленко про окупацію Києва більшовиками на початку 1918 року.

Ярина Ключковська: "Україна без нього була б інакшою". Пам'яті Ігоря Юхновського

Вічна пам'ять Ігореві Рафаїловичу Юхновському. Людині, яка залишила глибочезний слід у житті кожного з нас, навіть тих, хто про це не здогадується. Бо Україна без нього була б точно інакшою.

Юрій Юзич: Бойові командири Армії УНР з Куп’янська

Щонайменше троє уродженців Куп’янська більше 100 років тому воювали за Україну старшинами в складі Запорозького корпусу Петра Болбочана. Усі троє мали первинне офіцерське звання, але командували сотнями запорожців.