Українська правда
Історична правда
Постійна адреса публікації: https://www.istpravda.com.ua/columns/2012/08/12/91563/

Звернення до земляків: ми не ленінці. Ми ставчани і мінинці

12.08.2012 _ Василь Овсієнко
Як повернути селу історичну назву? Закликаю вас зобов`язати своїх депутатів проголосувати за повернення історичної назви. Домагаймося референдуму з цих питань. А заразом приберімо й пам`ятник Леніну. Кому він потрібен – хай забере та поставить його собі на городі.

В "Історії села Леніно", яку 1966 року написав світлої пам`яті Михайло Олексійович Кравченко, сказано, що перші писемні згадки про наше село – 1415 року: частина села Ставки, що нині в Радомишльському районі Житомирської області, була включена до списку маєтків Києво-Печерського монастиря.

Отже, понад 500 років наші предки були ставчанами, а в січні 1924-го кілька большевиків, не питаючи людей, зробили нас ленінцями. Думаю, що не одному мені якось мулько досі називатися ленінцем.

Походження Леніна: калмики, чуваші, євреї, німці, шведи...

Бо ми знаємо, що Ленін ніколи не бував ні в нашому селі, ні загалом в Україні. Але він увійшов в історію України і нашого села в такий спосіб:

Голова Совнаркому Росії В.І. Ульянов-Ленін 16 грудня 1917 року оголосив ультиматум Українській Центральній Раді і через 48 годин розпочав війну проти Української Народної Республіки.

Він знав: "Потерять Украину – потерять голову". Бо Україна становила половину економічного потенціялу Російської імперії: це хліб, вугілля, залізо, працьовиті люди. "Теперь с завоеванием Украины… наша сила крепнет" (В.И. Ленин. Полное собрание сочинений, Москва, Политиздат, 1981. – Том. т. 38, с. 300-305).

Ленін вважав селянство "ворожим класом", він запровадив продрозверстку і послав в Україну продзагони, які забирали і вивозили хліб у Росію.

Пам'ятник у Ставках - Ленін вітає "пролетарів усіх країн" відбитим носом. Фото Василя Овсієнка

"Поместить полтора миллиона армии на Украине, чтобы они помогали усилению продработы, будучи сугубо заинтересованы в ней, особо ясно сознавая и чувствуя несправедливость обжорства богатых крестьян на Украине" (ПСС, т. 44, с. 67).

Тому в Україні 1921–1923 рр. голодувало до 10 млн. селян, померло до 2 млн.

Ленін уже в 1918 році першим у світі запровадив концентраційні табори для "класових ворогів"; він власноручно написав статтю 581 Карного кодексу РРФСР ("контрреволюційна діяльність"; в УРСР – ст. 541), за якою знищено було мільйони (так, мільйони!) людей.

Ленін на радянських і світових обкладинках

“Будьте примерно беспощадными… Расстреливать.., никого не спрашивая и не допуская идиотской волокиты” (ПСС, Т. 50, с. 165).

Вірні ленінці в 1928–1929 роках "розкуркулили" в нашому селі 50 сімей і вивезли їх у Сибір. Усього з України вивезли 1,2 млн. селян. Так було знищено найпрацьовитішу частину українського селянства і смертельно травмовано правічну українську хліборобську культуру.

"Хохол заупрямился, в колхоз не идет, – доповідав Сталіну вірний ленінець Лазар Мойсейович Каганович. – Считаю нужным задавить его костлявой рукой голода". "Червона мітла" вимела з України і з нашого села всі продукти. Село Мінини занесене було на "чорну дошку": туди не завозилися ніякі товари і продукти, звідти не можна було нікуди виїхати чи вийти.

"Чорні дошки" Голодомору - економічний метод знищення громадян УРСР

За даними "Національної книги пам`яті жертв голодомору в Україні. Житомирська область", у нашій сільраді 1933 року вмерло з голоду 116 осіб, половина з них діти. Покійний Василь Степанович Бацук (Галівєй з Гончарівки) казав, що 346.

Мабуть, правда: президент Віктор Ющенко твердив, що в тих обласних книгах пам`яті зібрано 850 тисяч – хіба десяту частину імен загиблих, бо всього в Україні від голоду померло 8-10 млн. селян. Так що поминаймо їх, кажучи: "Імена їхні Ти, Господи, відаєш".

У районному центрі - містечку Радомишль - Ленін так само став жертвою відновлювачів історичної правди

У 1930-х роках безбожники розібрали в Ставках церкву, а вірні ленінці Каламольцев (працював у санаторії), директор школи Товстенко і Захар із Мар΄янівки спалили перед Маковієм капличку. Большевики знищили Українську Автокефальну Православну і Українську Греко-Католицьку Церкви, розгромили і Руську Православну.

"Ленін-антихрист явився, мій сину, а ти проти мене", – ще в 1920 р. писав Павло Тичина в поемі "Чистила мати картоплю".

Під час Великого Терору, що розпочався 5 серпня 1937 року за протоколом Політбюро ЦК ВКП(б) П 51/94 "Про антирадянські елементи", у нашому селі однієї ночі 1938 року було заарештовано 19 чоловік – усе грамотніших людей. Ніхто не повернувся – "тройки" виконували смертні вироки негайно.

Мер Риму хоче перейменувати вулицю Леніна на Мучеників комунізму

Усього за 15 місяців Великого Терору заарештовано близько 2 млн. людей, приречено на смерть 681.692 особи! Тепер називають і більші цифри.

"Чорна книга комунізму", написана вченими світу, визначає, що прямих жертв комунізму в світі – 95 млн. "А сльоз, а крові – що й лічить!", – сказав би Тарас Шевченко.

Історія не знає жодної країни, де б марксисти-ленінці побудували справедливе і заможне суспільство: СРСР, Китай, Куба, Югославія, Румунія, Кампучія, Північна Корея – всюди комуністичні режими були криваві.

"Сталин – это Ленин сегодня", – твердила большевицька пропаганда. "Мы на горе всем буржуям мировой пожар раздуем", – співали червоноармійці. "Світова революція" не вдалася. Тоді Сталін змовився з Гітлером про поділ Європи ("Пакт Ріббентроп-Молотов" від 23 серпня 1939 року). Захопивши Польщу, союзники провели спільний парад переможців.

Сталін захопив Західні Україну і Білорусію, Литву, Латвію, Естонію, Бессарабію, розв`язав війну з Фінляндією, збирався напасти на Німеччину, але Гітлер його випередив 22 червня 1941 року. Уже в липні того року наше село окупували німці.

У листопаді 1943-го повернулися червоні і мобілізували наших хлопців та дядьків. За те, що вони українці і що були під німецькою окупацією, маршал Жуков кинув їх (у куфайках) під Шепетівкою під німецькі кулемети – одна ґвинтівка на десятьох: "Зброю здобудеш у бою". Більшість із тих 220, що записані на Дошці пам`яті, загинули марно… Вічна їм пам`ять.

Радянських назв вулиць у 20 разів більше, ніж "незалежних" (ІНФОГРАФІКА)

А хто повернувся з війни живим – знову запрігся в колгоспне ярмо. "Ні корови, ні свині, тільки Сталін на стіні. Він показує рукою, куди їхать за мукою". У Галичину, бо там ще не було колгоспів, тому був хліб. А чи не стояли ми в чергах за хлібом у часи "вірних ленінців" Микити Хрущова і Леоніда Брежнєва?

За такі-от "наклепи на радянську дійсність" і я був тричі ув`язнений. Батько 1974 року приїхав на побачення в Мордовію і дорікав мені: "Ми воювали, а ви…" – "І що ви мені завоювали? Оцю тюрму?".

Ми зруйнувати "тюрму народів", "імперію зла". Проголосили 1991 року незалежність – від Соловків, Сибіру, Магадана, від кривавої російської комуністичної імперії.
Кількість жертв репресій, депортацій, голодоморів і воєн не піддається підрахунку. Це приблизно третина українського народу, якщо не більше. І це були найкращі люди.

Як світ називав Леніна - "Vladimir" чи "Nikolai"? І як він називав себе?

Усі наші теперішні біди від того, що внаслідок сатанинської комуністичної селекції ми втратили найкращих, найрозумніших людей – нашу національну еліту. Натомість Україну заполонило чуже, безбожне, аґресивне "матоязичноє насєлєніє", яке прибрало до свої рук усю економіку, залишивши нам, українцям, пісеньку: "Запануємо ми, браття, у своїй сторонці".

У нас не український уряд – це "сборная СССР". Там українців майже нема. Україна для тих урядовців – не Батьківщина, а лише територія і населення – для пограбування.
Ніколи ми не станемо вільними господарями в своїй хаті, залишаючись "ленінцями" і задивляючись на "зорі Кремля".

"Сила безсилих". Вацлав Гавел про те, як перемогти тоталітарну державу

Чужі, ворожі символи психологічно тримають нас у московському полоні.

Ще 14 квітня 1992 року перший Президент України Леонід Кравчук розпорядився ліквідувати символи неіснуючого СРСР та застарілі символи. Наша сільська влада не виконала цього розпорядження: досі серед села бовваніє пам΄ятник ворогу українського народу - Леніну.

Президент Віктор Ющенко Указом № 432/2009 від 12 червня 2009 року вимагав забезпечити "вжиття в установленому порядку додаткових заходів щодо демонтажу пам`ятників і пам`ятних знаків, присвячених особам, які причетні до організації та здійснення голодоморів і політичних репресій в Україні, а також щодо перейменування в установленому порядку населених пунктів, вулиць, площ, провулків, проспектів, парків, скверів у населених пунктах України, назви яких пов`язані з іменами таких осіб".

Так виглядає село Ставки, наразі - Леніно, на гуглівській карті

Як повернути селу його історичну назву?

Є два способи. 1. Скликати загальні збори виборців, де була б більшість, і щоб більшість присутніх проголосувала "за". Навряд чи такі збори вдасться зібрати. 2. Одночасно з виборами 28 жовтня провести референдум: "Чи підтримуєте Ви відновлення історичної назви села "Ставки"? Оскільки мінинці не захочуть ставати ставчанами, то слід поставити ще одне питання: "Чи підтримуєте Ви відновлення села Мінини?" (це село приєднали до Леніне у 1959 році - їх розділяє яр зі струмком). Для цього сільська Рада має прийняти постанову про референдум і домогтися згоди на це районної влади.

"Могила Леніна - колиска людства". Вождя революції ховали шість років

Ставчани, мінинці, мар`янівці, рудняни! Закликаю вас зобов`язати своїх депутатів проголосувати за повернення історичної назви Ставкам, за відновлення Мінин як окремого села (саме так правильно: Мінини, а не "Мініно"). Домагаймося референдуму з цих питань під час виборів 28 жовтня 2012 року і всі проголосуймо за це. А заразом приберімо й пам`ятник Леніну. Кому він потрібен – хай забере та поставить його собі на городі.

Василь Овсієнко
Філолог. Громадський діяч, політв'язень (1973-1988). Історик дисидентського руху

© 2010-2020, Українська правда, Історична правда
Використання матеріалів сайту дозволено лише з посиланням (для інтернет-видань - гіперпосиланням) на "Історичну правду".