Мирослав Маринович: In memoriam: Іван Гель

Здавалося, чим більше цю сім'ю шмагала доля, тим більше вона ставала міцнішою. Й не було такого хреста, якого ці дивовижні люди відмовилися б узяти на плечі.

Вадим Джувага: Коли робота - Вовк. Нотатки про видатного науковця

На зорі радянської влади нарком освіти Анатолій Луначарський вибив у Леніна особистий дозвіл на недоторканість петроградської квартири Федора Вовка, беручи до уваги унікальні матеріали з народознавства, які там зберігались. Вчений написав найґрунтовніше дослідження про українців.

Іван Багряний: "Бо там більшовизм. Цивілізований світ не знає, що це значить..."

"При одній думці, що вони таки спіймають і повернуть, в мене сивіє волосся, і вожу з собою дозу ціанистого калію, як останній засіб самозахисту перед сталінським соціалізмом, перед тою "родіною"...

Руслан Забілий: Як КГБ "дописував" спогади повстанців

Навіть написані в таборі і передані таємним шляхом на Захід мемуари не уникнули специфічної цензури від КГБ. Що і для чого дописали чекісти в спогади повстанця - про це приклад з підручника Комітету державної безпеки СРСР.

Артем Скоропадський: Як склалася доля засуджених за участь в акції "Україна без Кучми"

19 осіб були звинувачені в організації масових заворушень, і всі, крім Андрія Шкіля (перебував під слідством, але вийшов на свободу з СІЗО після обрання народним депутатом), були засуджені до позбавлення волі на строк від двох з половиною до трьох з половиною років (рос.).

Віталій Портников: Україна не була Росією вже сто років тому

Цей процес продемонстрував, хто є хто. Він показав, як багато в країні негідників - але благородних, чесних людей було набагато більше. Причому серед цих людей могли виявитися і ті, хто аж ніяк не симпатизував євреям, але відчував огиду, коли стикався з відвертою, нічим не прикритою брехнею (рос.).

Ігор Голод: Неопалима церква. Як "саморозпустилася" УГКЦ

65 років тому на церковному соборі у Львові за вказівкою Кремля спробували ліквідувати Українську греко-­католицьку церкву. Насправді Львівський псевдособор нічого не вирішував - на ньому не було жодного єпископа УГКЦ. Зате були католицькі "єпископи", висвячені... Російською православною церквою.

Іван Вакарчук: Пам'ять і повторюваність подій

Іван Вакарчук про математику в історії: "Хвилі українізації повторюються з періодичністю в 70 років. Чи нам мовчати, сподіваючись на поворот колеса Фортуни, і кількадесят років чекати наступної фази? Чи творити по всій державі громадські самоорганізаційні структури і знайти точку динамічної рівноваги?"

Василь Овсієнко: Нове в шевченкознавстві від Азарова та старе в геометрії від Януковича

9 березня 2011 року в Каневі Ніколай Азаров (котрий родом із Калуґи), з превеликою втіхою закликав нас, підвладних йому українців, молити Господа за Вкраїну "в останню, тяжкую минуту". Бо вона вже, на його думку, настала. І сказав, що це такий "Заповіт" Шевченка. Коли ті слова з іншого вірша: "Чи ми ще зійдемося знову?".

Юрій Макаров: "Шева" живий!

Час нагадати, що Шевченко може стати для наших сучасників зразком успішності. Як іще назвати людину, котра спромоглася перекодувати свій народ, а пам’ятники якій стоять по всьому світу? Живий Шева значно ширший, ніж депресивний дідуган із позеленілих пам'ятників.

Ігор Голод: 8 Березня - День... перемоги

Первісна мета Міжнародного жіночого дня - боротьба за права - потонула в Україні у морі квітів. 8 березня чоловіки звично повторять жінкам чудові слова, які наступного ж дня забудуть на ще один рік. І це лицемірство називають у нас жіночим святом...

Микола Жарких: Повернення Михайла Грушевського: як це було у 1988-му

Зал був переповнений: люд сидів не тільки на додаткових стільцях, що були занесені до залу звідусіль, але й на підвіконнях, і просто на сходах... Розлетілися 50 фотографій та 50 саморобних значків з портретом великої людини.

Дмитро Рибаков: Горбачов, якого ми не знали

На хвилі ювілейного фіміаму, важко розгледіти реальні обриси першого й останнього президента СРСР. Дарма що його життя задокументовано: 99% історичної пам'яті все одне складається зі штампів та міфів...

Володимир Рапопорт: Суспільство кріпаків (до 150-річчя маніфесту про звільнення селян)

Завдяки боротьбі радикалів за "ще кращі" реформи зміни суспільного устрою провалилися. І зрештою саме общинні селяни повалили самодержавство. Більшовики зробили на них ставку і перемогли. Всі інші суспільні сили не змогли об'єднатися і програли. (рос.)

Роман Ревчук: Малоросійське déjà vu

Основні наголоси вітчизняної історії розставлено на подіях, котрі фіксують образ Вічного невдахи-українця. Назріла потреба в зміщенні акцентів і висвітленні білих плям. Тому благоліпна Табачникова ініціатива щодо переписування підручників заслуговує на всебічну увагу.

Сергій Жадан: Війна пам'ятників

Та війна пам’ятників, котра триває в країні вже не перший рік, лише підкреслює, наскільки для них важливим є перевести все твоє незадоволення ними в площину боротьби з привидами історії, спрямовуючи твоє незадоволення і твій спротив не на міську чи обласну раду, а на меморіали та бюсти.

Ігор Голод: "Ясна провідна зоря". До дня народження Лесі Українки

25 лютого 1871 року народилася Леся Українка (Лариса Косач-Квітка) – перекладач Карла Маркса і засновник "петлюрівської" партії, нащадок боснійських герцогів і творець літературної мови, реаніматор Галичини і "чи не єдиний мужчина" в українській літературі.

Вадим Джувага: Донецьк у боротьбі за українську владу. Конспект короткого курсу

Історія як мозаїка амбіцій та інтересів. Радянська Україна між "донецькими" і "днiпропетровськими". Незалежна Україна між старими і новими лідерами регіону. Ключові фігури - Артем, Мельников, Дегтярьов, Масол, Симоненко, Рибак, Звягільський, Бойко. І, само собою, Віктор Янукович...

Володимир Жаботинський: "Одесские новости", 1901: Російська колонія в Римі

"Когда-то, лет пятьдесят тому назад, было хоть caffe Greco на Condotti, где по традиции собирались все приезжавшие сюда русские: здесь можно было видеть Гоголя, Иванова, Боткина, Тургенева, Толстых, Брюллова...".

Степан Семенюк: Націоналіст Семенюк: 79 днів у камері смертників

Такий в тюрмі звичай, що в'язні виписують або вишкрябують на стінах своє ім'я чи прізвище. Навіть під відпалою штукатуркою можна було вичитати чиєсь прізвище чи ім'я - ті, що були написані фарбою. Мінялись окупанти, а в'язниці були повні.