Андрій Осадчук: 35 років від дня заколоту письменників

В моєму домашньому архіві зберігаються робочі проекти першої програми Руху, де видно, як на фінальній стадії по друкованому тексту вносилися остаточні правки, саме ті правки, що не дозволили ідеї загинути на старті і дали можливість пройти цензуру центрального комітету партії. Жодна з газет тоді не погодилася на співпрацю і тільки спілчанська "Літературна Україна" опублікувала проект програми "Народного руху України за перебудову". 16 лютого 1989-го відбувся цей публічний демарш ініціативної групи українських радянських письменників, що потім підірвав всю Україну.

Андрій Ковальов: Відродження УАПЦ

35 років тому, 15 лютого 1989 року Ініціативний комітет відновлення Української Автокефальної Правосланої Церкви опублікував своє перше Звернення, яке стало поштовхом і початком Третього відродження УАПЦ.

Олена Буруль: Коротке життя охоронців на річці Збруч. Швейцарське оповідання про життя в радянській Україні часів Голодомору

З початком колективізації частина українських селян намагалась втекти з Радянського союзу. Варіантів було небагато – Польща або Румунія. З обома країнами природними кордонами на той час слугували річки – Збруч і Дністер. Особливо рух через річки посилився під час Голодомору. Знесилені люди намагалися перебратися на протилежний берег вночі, проте вдавалося це небагатьом. Більшість розстрілювала прикордонна варта.

Роман Шухевич: Наша визвольна боротьба і проблема жертв

Без боротьби жертви були б значно більші – писав Роман Шухевич, головний командир УПА у статті "Наша визвольна боротьба і проблема жертв". Вперше вона була опублікована у журналі "Повстанець" в 1946 року.

Сергій Шумило: Путінські спотворення історії та 1165-річчя давньоукраїнської державності

Останнє інтерв'ю Путіна нагадало, що ця війна не тільки за території, але й за історію та спадщину. Ворог нагадав, що якщо ми хочемо перемогти, то власну державність маємо будувати не на московських міфах, а на власній історії. Він нагадав, що давно, на противагу московському спотворенню, маємо запровадити День давньоукраїнської державності навіть не від подій 988 року, а якнайменше від подій 860 року - тобто першого міжнародного визнання Київської держави на дипломатичному рівні та початку її християнізації.

Мартін-Олександр Кислий: "Не викреслила із серця Крим"

В Криму померла Муміне Муртаза-Карабаш. Їй було 93 роки. Я так і не встиг записати її, хоча колись планував це зробити. Тим не менш, багато знав про неї від її дітей, а також тих хто був поруч у роки повернення на батьківщину. Ви могли не чути про неї, але ви точно бачили відоме фото зроблене у 1968 році, на якому родина Карабашів сидить у сквері Перемоги в Сімферополі.

Євген Місило: Трудовий табір в Освенцимі

10 лютого 1945 року, через два тижні після втечі нацистського екіпажу концтабору Аушвіц, польська комуністична влада створила трудовий табір в Освенцимі. Як записано в одному зі збережених документів – "з метою таборування фольксдойчів і людей, які чинять загрозу Польщі".

Дмитро Крапивенко: Російське минуне українського головнокомандувача ЗСУ

Призначення генерала Сирського спричинило цілком очікуваний для мене прорив інформаційної каналізації. Мудрі "експерти" і "розслідувачі" вихопили два факти з біографії новопризначеного Головкома: от воно що, то він у Росії народився, та ще й Московське загальновійськове командне закінчив, шок-сенсація!

Дмитро Тужанський: Угорщина має територіальні претензії на Закарпаття?

У інтерв'ю Карлсону Путін зачепив дуже тригерну для України тему: 1) чи має Угорщина територіальні претензії до України, зокрема на Закарпаття? 2) чи є на Закарпатті угорський чи будь який інший сепаратизм? Путін стверджує, що так. Тобто що Угорщина має територіальні претензії на українське Закарпаття, а угорці на Закарпатті підтримують ідею приєднання до Угорщини. Як не парадоксально, чимало людей в Україні також досі стверджують, що так. Причому щодо обох питань, як і Путін.

Аліна Карбан: Національне військове меморіальне кладовище: обговорення дизайну намогильних споруд

Національне військове меморіальне кладовище — не кладовище у традиційному для нашої країни уявленні. Це фактично "останній пункт постійної дислокації для героїв", які загинули на полі бою, чи померли в час, коли війна завершилася. І тому тут, як у світовій традиції, так і в українській, яка щоправда ще формується, діють інші правила. Важливо розуміти, що незалежно від звання кожен військовослужбовець тут є рівним. Й уніфікація починається саме з типової намогильної споруди.

Владислав Пилипенко: Сумщина у вогні: опір більшовикам у вересні 1918 року

Цинічність ворога у відношенні до цивільного населення та все частіші напади російських ДРГ на північний кордон нашої держави спонукали мене звернутися до схожих випадків майже 100 років тому. Якщо бути точним, подій вересня 1918 року на Північно-Східному прикордонні Української Держави.

Михайло Маркович: Світлина, зроблена за кілька років до арешту

Горда красива дівчина на фото - Дося Куриляк (Кувік). Фотографія зроблена в одному з фотоательє у місті Сігет Мармароський, тепер це Румунія, на початку 1940-х, за кілька років до арешту Досі й відправлення її в один із таборів ГУЛАГу.

Микола Бандрівський: Що "не так" із галицьким гербом?

Чи не кожна земля в українській державі ще з давнини, мала свій герб. От, яким був герб нашої Галичини..? Скажете: "галка на щиті", то тоді постає інше питання - чому багато з нас майже не задумуючись оперує, часом, словосполученням "галицький лев"? То, зрештою - лев чи галка є гербом Галичини..? Де тут правда..?

Роман Червінський: Страх – головний ворог

Роман Червінський написав мені листа з тюрми. Пише, що прочитав мою книжку "Світлий шлях: історія одного концтабору", яка справила на нього глибоке враження та "відчуття емоційного вибуху". Взагалі, ситуація сюрреалістична: легенда розвідки пише з в'язниці рецензію на книжку, в якій йдеться про воєнного злочинця, якого він допоміг ув'язнити та який сидить десь поруч, також у тюрмі. І не в останню чергу - завдяки розголосу, який справила та ж таки книжка.

Віталій Гайдукевич: Національне Військове Меморіальне Кладовище. Як не допустити помилку із наслідками в сотні років?

31 січня в Укрінформі зустрілися люди, які хотіли зрушити з місця досить дивну ситуацію зі створенням «українського Арлінгтону». Говорили 4 години. Було з чого журитися, були примарні підстави для оптимізму, лишився післясмак нерозуміння – а чи хтось почує.

: Яким був Великий Луг до затоплення Каховським морем: журналісти реконструювали історичний вигляд територій

Під час будівництва Каховської ГЕС у 1950-х роках радянська влада поховала під водою понад 250 тис. га українських земель, на частині з яких знаходилися важливі історичні об’єкти — залишки шести Запорізьких Січей та старовинні городища. Ці території називали Великим Лугом.

Михайло Ухман: "Це моя земля і чужинців тут не потрібно"

Не стало Івана Павловича Дейнеки - українського патріота, жителя Донецької області, який з 2014 року робив все, щоб московський окупант не ступав українською землею.

Тарас Іщик: Національне військове меморіальне кладовище. Розмови за "круглим столом"

31 січня відбувся круглий стіл по надгробних спорудах на Національному військовому меморіальному кладовищі.

Оксана Юркова: Нова схема фальсифікацій?

В Україні – черговий скандал. Цього разу через присудження Премії ім. Максима Рильського. Мені цей кейс за фабулою нагадав інший. Наприкінці 2022-го року проф. Франк Сисин звернув мою увагу, що на Амазоні виставлена нова книжка Михайла Грушевського - переклад на англійську книги Грушевського "Abrégé de l'histoire de l'Ukraine", що вперше побачила світ у Парижі у 1920 р. Сисин був сильно розчарований геть нефаховим перекладом, відсутністю передмови та взагалі будь-якого довідкового апарату. Ні я, ні мої колеги-грушевськознавці нічого про цей "амазонівський" проєкт не чули.

Борис Ґудзяк: Пам'яті Дмитра Степовика

Упокоївся Дмитро Степовик. Про його наукову діяльність, багату бібліографію та викладацьку діяльність у ці дні буде багато дописів і публікацій. Хочеться у день переставлення згадати щось близьке і тепле, щире і братське. Воно було. За що я Богові і Покійному щиро дякую.