Українська правда
Історична правда

Як Ющенко літав у Грузію під час війни. Рапорт польського пілота

07.03.2011"Ґазета Виборча"
Версія для друку

"Керівник охорони Президента України визнав, що також не готовий до забезпечення належної охорони у Тбілісі... Потім у кабіну зайшов Лех Качинський: "Наказую летіти у Тбілісі". І вийшов, не слухаючи моїх пояснень".

Після жахливої Смоленської трагедії, у результаті якої загинули президент Польщі Л.Качинський із дружиною та частина вищого керівництва цієї держави, у Польщі розпочався справжній "розбір польотів".

Багато хто вважає, що капітан того рейсу Аркадіуш Протасюк не встояв перед тиском вищих посадових осіб і здійснив фатальну помилку. У цьому контексті польські ЗМІ згадують випадок, який стався три роки тому.

12 серпня 2008 року президенти Польщі, Литви, Естонії та України та прем'єр Латвії здійснили безпрецедентний візит до загроженої російськими агресорами столиці Грузії Тбілісі на допомогу президенту Саакашвілі.

Тоді перед першим пілотом польського президентського літака Гжегожем Петручуком була поставлена дилема: чи виконувати несподівану вказівку Качинського і летіти не в Азербайджан, як передбачав план польоту, а напряму у Тбілісі (щоб прилетіти раніше за Саркозі)? 

Стенограма розмов у кабіні Ту-154 перед катастрофою

Днями "Ґазета виборча" опублікувала доповідну капітана Петручука про перебіг рейсу, який міг стати ризикованим для 74 пасажирів літака, між якими був і тодішній президент України Віктор Ющенко.

Для нас важливим є те, що доля керівника 46-ти мільйонної країни була у руках військовослужбовця (капітана!) іноземної держави. І якби літак взяв курс на Тбілісі, то особиста охорона президента була б безсилою захистити його!

У разі нещасного випадку польський військовий льотчик ніс би відповідальність (моральну і кримінальну) перед своєю країною, народу якої він присягав. А хто б тоді відповів за загибель найвищої посадової особи України - її Президента?

На щастя, капітан Пєтручук виявив подиву гідну принциповість. Адже скерувати президентський літак у зону збройного конфлікту та намагатись приземлитись у Тбілісі, коли російські війська були майже поруч - було б безвідповідально, на межі із авантюризмом.

Доповідна записка

капітана Пєтручука щодо перельоту Ту-154 12 серпня 2008 року до Азербайджану

Інформую, що 11.08.2008 року командир 36-го спеціального полку транспортної авіації (обслуговує урядові польоти - ІП) полковник Томаш Пєтршак поставив мені завдання щодо перельоту до Таллінна (Естонія), а також перельоту Президента РП (Республіки Польща - ІП) 12.08.2008 року до Ґанджі (Азербайджан) через Сімферополь (Україна).

Я особисто поставив завдання призначеній на цей виліт команді: капітану Аркадіушу ПРОТАСЮКУ - ІІ пілот, майору Роберту ГЖИВНІ (був другим пілотом у рейсі, який розбився під Смоленськом - ІП) - навігатору, хорунжому Артурові КОВАЛЬСЬКОМУ - бортмеханік.

Стенограма розмов смоленських диспетчерів

У день вильоту, тобто 12.08.2008 року я перевірив готовність команди, яку оцінив як дуже добру. Переліт за маршрутом Варшава-Таллінн-Варшава відбувся згідно плану. В Таллінні до нас на борт зайшли президенти Литви і Естонії, а також прем'єр Латвії.

У Варшаві ми підготували літак до подальшого перельоту за маршрутом Варшава-Сімферополь-Ганжа. У цей час пасажири перебували у салоні VIP, де до делегації долучився Президент Лех Качинський.

12 серпня 2008 року. День. Президент Польщі Лєх Качинський дає прощальну прес-конференцію перед відльотом до Сіферополя. Фото: gazeta.pl

Після підтвердження готовності пасажири зайняли місця в салоні. Основними пасажирами були: Президент Естонії, Президент Литви, Прем"єр Латвії, а також Президент РП. Переліт із Варшави до Сімферополя відбувся згідно з планом.

У Сімферополі на борт літака додатково мав зайняти місце Президент України разом із делегацією.

Під час підготовки літака до перельоту із Сімферополя до Ґанджі Голова бюро національної безпеки В. Стасяк та голова адміністрації Президента РП М. Лопінський звернулись до мене із проханням розглянути можливість зміни маршруту перельоту та місця посадки з Ґанджі на Тбілісі. Про цей факт я телефонічно поінформував полк. Пєтршака (командира 36-го спеціального полку - ІП) і приступив до аналізу можливості виконання завдання.

На летовищі у Сімферополі я зв'язався із агентом обслуги, який обслуговує наш переліт і попросив його надати інформацію про летовище у Тбілісі, навігаційну ситуацію, а також про погоду у районі Грузії.

Мені повідомили, що інформація з Грузії та з летовища Тбілісі є не доступною. Мене також поінформували, що наземне радарне устаткування, правдоподібно, було знищене, а також, що над Грузією радарний контроль відсутній.

На підставі матеріалів із ЗМІ мені було також відомо про вибух авіабомби неподалік злітної смуги. Я не мав можливості встановити фактичний стан смуги після бомбардування (він міг бути пошкоджений).

Про зміну маршруту я розмовляв також із полк. Кшистофом Ольшовцем - керівником охорони Президента Качинського. Полковник Ольшовець визнав, що не готовий до забезпечення належної охорони Президента на випадок безпосереднього вильоту до Тбілісі.

Він мені також повідомив, що в Ганджі очікує приготована колона броньованих автомобілів з агентами охорони.

Після приземлення літака із Президентом України я сконтактувався із командиром українського літака та поцікавився у нього про те, яку чи має він якусь інформацію щодо рухово-навігаційної ситуації у небі над Грузією.

Той повідомив, що українська команда не має жодної інформації про ситуацію в Грузії. Команда українського літака мені також сказала, що у випадку польоту до Тбілісі вони можуть полетіти виключно за мною (не як перший літак).

Серпнева війна 2008 року: хто почав першим?

Я звернувся до керівника охорони Президента України, який визнав, що також не готовий до забезпечення належної охорони VIP-персон на випадок безпосереднього перельоту до Тбілісі.

На підставі наявної інформації про актуальну ситуацію в Грузії я прийняв рішення про те, що переліт до Тбілісі буде занадто небезпечним для президентів країн, а також інших пасажирів. На той час на борту перебувало 74 особи.

Після аналізу нового маршруту я зробив висновок, що:

  • політ літака відбувався б в районі збройного конфлікту, що безпосередньо впливало на безпеку пасажирів, в тому числі і президентів держав;

  • нам не були відомі умови безпеки на випадок повного опанування повітряного простору однією із сторін конфлікту;

  • нам не був відомим стан злітної смуги на летовищі в Тбілісі, а також стан навігаційної апаратури після бомбардування летовища;

  • нам не був доступним комунікат NOTAM із Грузії, що могло свідчити про відсутність контролю за повітряним простором країни з боку авіаслужб;

  • мене було поінформовано про відсутність радарного покриття у повітрі над Грузією;

  • після консультацій із керівником охорони Президента РП та керівником охорони Президента України, я з'ясував, що вони не володіють інформацією щодо стану безпеки на летовищі у Тбілісі - тобто за оцінкою обох керівників президентських служб охорони небезпека на летовищі після приземлення літака могла б бути значною.

  • у мене не було дипломатичної згоди на приліт літака до Грузії;

  • загроза могла також бути з боку грузинської сторони, оскільки повітряна оборона Грузії могла бути не поінформованою про приліт урядового літака;

  • літак Ту-154 не пристосований до оперування у зоні збройного конфлікту.

Як відповідальний за безпеку на борту літака я зробив висновок, що давши згоду на переліт до Тбілісі, я свідомо наражу на небезпеку найвищих керівників п'яти країн, а також решту пасажирів. Після консультації із членами команди, я прийняв рішення продовжити виконання завдання згідно із раніше затвердженим планом.

Про ситуацію, що склалась, я поінформував міністра Лопінського, який про це поінформував Президента Л. Качинського, який в цей час разом з іншими керівниками держав перебував у залі офіційних делегацій на летовищі.

Далі міністр Стасяк попросив мене, щоб я зайшов якийсь варіант для виконання перельоту безпосередньо до Тбілісі, аргументуючи це політичною необхідністю. Він повідомив мене, що до Тбілісі збирається прилетіти Президент Саркозі і ми мусимо бути в там раніше за нього.

Я сказав міністру Стасяку, що ми не володіємо інформацією, яким саме літаком летітиме Президент Саркозі і якої довжини буде потрібна злітна смуга на випадок приземлення (зважаючи на можливість часткового ушкодження смуги у результаті бомбардування), а також наскільки пілоти Президента Саркозі поінформовані про ситуацію на летовищі в Тбілісі.

Літак Ту-154, при своїй масі, потребує практично цілої і неушкодженої злітної смуги. Я попросив міністра зв'язатися із посольством Польщі в Тбілісі, щоб вони роздобули докладну інформацію про стан летовища. Міністр мені сказав, що на жаль, зв'язок із посольством є дуже обмеженим.

Маючи на меті роздобути хоч якусь інформацію про летовище у Тбілісі, я зателефонував до агента обслуги, який неодноразово обслуговував наш літак в Грузії. Він мені розповів, що зважаючи на небезпеку, він разом із сім'єю виїхав із Тбілісі і немає жодної інформації про летовище. Не маючи ані найменшої можливості зібрати інформацію, яка б дозволила безпечно виконати завдання, я про це поінформував міністра Стасяка.

Під час стоянки на летовищі в Сімферополі, я також мав телефонну розмову із в.о. Командувача повітряних сил ген. Заленським. Генерал Заленський намагався мене переконати змінити рішення і здійснити політ безпосередньо до Тбілісі.

Коли я навів йому усі аргументи, які роблять неможливим політ та відмовив, генерал запитав мене, чи зможе виконати мої обов'язки та політ до Тбілісі другий пілот капітан А.Протасюк. Я повідомив ген. Заленського, що кап. Протасюк не має кваліфікації командира команди на літаку Ту-154 і, згідно із правилами, не може виконувати мої обов'язки.

Про своє рішення я ще раз повідомив телефоном полк. Пєтршака, який підтримав мої аргументи та моє рішення про здійснення польоту згідно із раніше поставленим завданням. Полковник Пєтршак сказав мені, що ген.Заленський надасть письмовий наказ на виконання перельоту.

Під час чергової розмови із полк. Пєтршаком, мені було сказано, що ген. Заленський надіслав факсом письмовий наказ про виконання завдання, однак із хибними даними.

Із того, що мені переказали, я довідався, що зміст наказу звучав: "Наказую виконати політ із Ганджі до Тбілісі". Разом із тим, літак у цей час перебував у Сімферополі, про що ген. Заленський добре знав. Після повернення до Варшави письмовий наказ ген. Заленського мені надано не було і я не мав можливості ознайомитись із його змістом.

Той самий генеральський наказ, оприлюднений польськими ЗМІ. Джерело: gazeta.pl

Після підтвердження готовності до польоту пасажири зайняли місця на борту літака. Тоді Президент Лех Качинський особисто зайшов до кабіни пілотів і запитав мене, чи знаю я, хто є головнокомандувачем Збройних сил РП.

"Ви знаєте, хто є головнокомандувачем Збройних сил РП?" Я відповів: "Так, знаю. Це ви, пане Президенте"; а президент відповів: "У такому разі наказую вам здійснити політ до Тбілісі". Після цього Президент вийшов, не слухаючи моїх пояснень.

Тоді я знову почав аналізувати можливість виконання перельоту до Тбілісі. Я попросив усіх членів команди, щоб вони надали мені максимум інформації на предмет можливості виконання наказу Президента. Членам команди я оголосив, що як їх командир і відповідальний за безпечне виконання завдання, остаточне рішення залишаю за собою.

Ще раз проаналізувавши ситуацію та взявши до уваги те, що я безпосередньо відповідаю за безпеку усіх пасажирів на борту, я зробив висновок, що виконання завдання, поставленого Президентом створює небезпеку для життя пасажирів. Тому я не міг прийняти рішення про продовження польоту до Тбілісі.

Голівудський бойовик про війну, з Ющенком у Тбілісі (ВІДЕО)

Далі я попросив стюардесу запросити до кабіни ад'ютанта Президента Качинського полк. Кшиштофа Ольшовця і попросив його передати, що зважаючи на безпеку Президентів: Польщі, України, Литви, Естонії, Прем'єра Латвії, а також інших пасажирів безпосередній переліт із Сімферополя до Тбілісі вважаю неможливим.

Далі я очікував на подальші вказівки. Полковник Ольшовець переказав цю інформацію Президентові Качинському. За хвилину полк. Ольшовець повернувся до кабіни пілотів і сказав, що якщо ми не можемо виконати наказ Президента, то він просить, щоб політ був продовженим згідно із раніше поставленим завданням, тобто до Ганджі.

12 серпня 2008 року. Пізня ніч. Спершу польський Ту-154 ДОВГО ЧЕКАВ ЮЩЕНКА в Сімферополі, а потім керівники п'яти країн добиралися автомобілями з Азербайджану, але таки встигли на мітинг на підтримку Саакашвілі у Тбілісі

Під час перельоту до Ганджі, над територією Вірменії, контролер АТС поінформував мене про первинний радарний сигнал літаків, які знаходяться у повітрі над Грузією. Вони не мали увімкненого транспондера (капітан Пєтручук має на увазі, що ці літаки не використовували засобів зв'язку цивільної авіації, тобто, найімовірніше, були військовими - ІП).

Літаки, що не мають транспондера або не увімкнули його, не помітні для системи TCAS (cистема для уникнення зіткнення в повітрі - ІП), яка була на Ту-154М.

Приземлення в Ганджі було безпечним. Під час виходу із літіка, Президент РП сказав мені (дослівно) "я ще з вами порахуюся". Це було сказано у присутності стюардеси.

Відповідні доповідні отримали безпосередньо Міністр національної оборони Богдан Кліх та Командувач повітряних сил генерал Анджей Бласік.

Джерело: "Ґазета Виборча"

Підготував: Остап Козак



Теми: Ющенко, трагедія під Смоленськом, Польща, російсько-грузинська війна 2008, Грузія, XXI сторіччя, Росія, Україна



ОУН і УПА в порівняльному контексті

16.01.2019 _ Олександр Пагіря
АВТОРИЗАЦІЯ
Для авторизації використовуйте ті самі ім'я і пароль, що і для коментування публікацій на "Українській правді".


УВІЙТИВІДМІНИТИ
Якщо ви новий читач, будь ласка, зареєструйтесь
Забули пароль?
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter