Спецпроект

Скільки часу займали подорожі світом 100 років тому. КАРТА

За 5 днів із Лондона можна було дістатись як до Азорських островів в Атлантиці, так і в російську глухомань – аж у Перм. 5-10 днів було достатньо на дорогу в Єгипет, в канадський Вінніпег або вглиб Сибіру аж до озера Байкал.

Лише 18 годин 50 хвилин потрібно в наші дні, щоб дістатися на протилежний кінець земної кулі. Саме стільки часу займає прямий безпосадковий рейс Singapore Airlines Ньюарк (штат Нью-Джерсі) – Сінгапур, що має протяжність 15 345 км.

Для порівняння: довжина екватора – 40 075 км.

А на скільки розтягувалися мандрівки сто років тому? Відповідь на це питання дає ретро-мапа, яку днями оприлюднив сайт Intelligentlife Magazine.

Це карта з видання для шкіл "Атлас економічної географії", яке побачило світ у 1914 році. Підготував його картограф Джон Джорж Бартолом’ю.

 У більшій роздільній здатності карту можна відкрити на cheap-trip.eu

Зони на карті світу позначені лініями, що називаються ізохрони. У даному випадку ізохрона позначає час, який потрібно витратити на дорогу з Лондона, столиці Великої Британії, в різні місця землі.

Такі ізохронні карти почали використовувати для планування поїздок приблизно із 1880 року. Жуль Верн свій пригодницький роман "Навколо світу за 80 днів" видав у 1873 році.

Кольори позначають:

темно-червоний – тривалість подорожі з Британії до 5 днів (у цій зоні вся Україна),
рожевий – від 5 до 10 днів,
оранжевий – від 10 до 20 днів,
зелений – від 20 до 30 днів,
блакитний – від 30 до 40 днів,
синій – більше 40 днів.

 Завдяки залізицям Україна перебуває в центральній транспортній зоні. Сьогодні за довжиною залізничної мережі Україна - на третьому місці в Європі (22 тисячі км)

Як показує темно-червоне позначення, за 5 днів із Лондона можна було дістатись як до Азорських островів в Атлантиці, так і в російську глухомань – аж у Перм.

5-10 днів було достатньо на дорогу в Єгипет, в канадський Вінніпег або вглиб Сибіру аж до озера Байкал.

У багатьох місцях зони одного кольору вдаються клином у інші території, що потребують більше часу на подорож. У чому полягає різниця? В наявності залізниці.

Інтер'єр вагону "Східного Експресу" Париж-Відень-Стамбул (Афіни), перша половина XX сторіччя. Музей у Фессалоніках (Греція)

Intelligentlife Magazine наводить таку ілюстрацію.

На початку 1840-х американський торговець Ейса Вітні, який жив у Нью-Йорку, вирушив до Китаю у справах бізнесу.

Подорож зайняла аж 153 дні, що бізнесмен розцінив як страшне марнотратство часу.

Залізничний вокзал вузлової станції "Козятин-Пасажирський" (Вінницька область) функціонує з 1870 року

Тож коли він нарешті повернувся додому, то почав активно лобіювати будівництво Американської трансконтинентальної залізниці від озера Мічиган до Орегону, що мав торговельну угоду з Китаєм. Залізниця мала скоротити час подорожі до Китаю зі 153 до 30 днів.

Ейса витратив чималі кошти на те, щоб переконати конгресменів у необхідності будівництва трансконтинентальної магістралі. І таки дожив до втілення своєї мрії 1869 року.

Перехід трансконтинентальної залізниці через річку Дейл Крік, штат Вайомінг. 1880-ті

Недаремно тоді казали: "Що найбільше потрібно молодому підприємцю? – Квиток на поїзд".

Тож сто років тому вже саме залізничний транспорт був визначальним для мандрівників.
Завдяки поїздам Сполучені Штати на ізохронних картах зафарбувалися лише в два кольори.
"Східний експрес" з’єднав Париж і Стамбул.

 Тунелі та протилавинні галереї трансконтинентальної залізниці на перевалі Доннер у горах Сьєрра Невада, штат Каліфорнія. Зараз дорогу реконструйовано, залізничне полотно на старому переході знято. У 1950-х роках швидкісний пасажирський поїзд долав відстань від Каліфорнії до Чикаго за 40-50 годин. Фото: en.wikipedia.irg

Транссибірська магістраль зробила так, що до далекого Іркутська з "великої землі" можна було доїхати майже вдвічі швидше, ніж до суттєво ближчого Ташкента.

А вся Індія була для британців "ближчою", ніж Південно-Східна Азія, завдяки Індійській залізниці.

Літаки з їхніми перевагами з’явилися вже пізніше…

Джерело: Смак Подорожника

ТАКОЖ:

Малоросія: країна, яка не відбулася. КАРТИ

Одеські автомобілісти 1911 року. Люди і машини. ФОТО

"Люкс-торпеда". Швидкісні поїзди в Галичині 1930-х. ФОТО

Катастрофа царського поїзду під Харковом. Знак кінця імперії

1989: реклама "Таврії" для західного ринку. ВІДЕО

Харків і харків'яни кінця XIX сторіччя. ФОТО

Київські трамваї. Раніше і нині. ПРИСВЯТА

Інше за темою "ТРАНСПОРТ"

Інше за темою "КАРТИ"

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.

"Звичайний фашизм": розбір тез про "священную войну" Росії проти України та Заходу

Один із важливих етапів у формуванні російської квазірелігійної доктрини "русского мира", яка за задумом має стати офіційною державною та релігійною ідеологією путінської Росії, відбувся 27 березня 2024 року. У цей день сталася знакова подія – у Залі церковних соборів Храму Христа Спасителя у Москві під головуванням Московського патріарха Кирила було офіційно затверджено "Наказ XXV Всесвітнього російського народного собору", який отримав назву "Настоящее и будущее Русского мира".

Німецька весна на Слобожанщині: війська кайзера та українські гайдамаки в спогадах місцевих

Весна 1918 року. Імперська армія Німеччини та Збройні сили Австро-Угорщини разом з Армією УНР звільняють Українську Народну Республіку від більшовиків. Українсько-німецький наступ пролягав через Слобожанщину і зупинився в районі села Лиски. Публікуємо спогади місцевих мешканців, які були свідками визволення Харківщини.