Українська правда
Історична правда

Операція "Гомез". Як чеська держбезпека викрала українського отамана з Мюнхена

23.09.2016 _ Павел Жачек, засновник та перший директор Інституту досліджень тоталітарних режимів (Чеська Республіка)
Версія для друку

"...Усе відбулося гладко, вказана особа була відразу в машині приспана снодійним, а тому обох співробітників він бачив тільки декілька секунд..."

З-поміж осіб, які були викрадені чехословацькими органами безпеки з Австрії, НДР чи Західного Берліна вирізняється доля інженера Никифора Горбанюка (1891-1972).

Великоукраїнський націоналіст, спочатку офіцер царської армії, член штабу армії УНР Головного отамана Симона Петлюри; він був емігрантом, що проживав у Чехословацькій республіці (ЧСР).

[від "Історичної правди": Никифор Горбанюк у 1917-1918 рр. був одним із організаторів Вільного козацтва. У 1919 р. створив Немирівський полк, на чолі якого воював проти більшовиків, а восени 1920 р. відступив з Армією УНР за Збруч. Повернувся в УСРР 1921 р. як повстанський отаман "Вогонь" і діяв на Вінничині. 29 вересня 1921 р. скористався амністією, за деякими даними, співпрацював із чекістами, а згодом емігрував до Праги].

Закінчив Український університет, політично реалізував себе в рамках Українського вільного козацтва, орієнтованого на Німеччину [йдеться про Українське національне козацьке товариство (УНАКОТО) і його спадкоємця - Український національний козацький рух (УНАКОР), які відкрито проголошували себе фашистськими організаціями – ІП], співпрацював з чехословацькою поліцією та німецькою розвідкою.

Служба державної безпеки, очевидно з ініціативи радянського КДБ, включила його, людину похилого віку, до складу осіб, в яких була зацікавлена та яких хотіла мати у себе в ув’язненні.

 Розробка

14 січня 1953 р. поручик Алоїс Форманек, керівник реферату 101А 5-го окремого відділення Головного управління Служби державної безпеки, склав величезний звіт "Горбанюк та товариство".

Він резюмував усю отриману інформацію про розвідувальну діяльність окремих представників українського екзилу перед та під час Другої світової війни.

У Празі ключова роль була приписана "емігранту–генералу" інж. Никифору Горбанюку, нібито керівнику "шпигунської української мережі в Чехословаччині", котрий, окрім того, мав бути пов’язаний з шефом Абверу адміралом Вільгельмом Канарісом та Мартіном Борманом, особистим секретарем Рудольфа Гесса (sic!).

 Отаман "козацького фашизму" Іван Полтавець-Остряниця в часи служби гетьману Скоропадському, 1918 р.

Після приходу нацистів до влади в Німеччині його контакти нібито вели через Циновець до Берліна та через Залізну Руду до отамана Івана Остряниці в Мюнхен [1] [Іван Полтавець-Остряниця – колишній генеральний писар гетьмана Павла Скоропадського, отаман УНАКОТО – УНАКОР в еміграції – ІП].

Відповідно до звіту, Горбанюк у 1937 р. познайомився з інж. Антоніном Клечанеком, засновником та співвласником фірми Клечанек і Вондрачек (у подальшому назва "Антон Клетчанек та Вензель Вондрашек"), з офісом у Празі на Вацлавській площі №17.

Після окупації залишків Чехословаччини в березні 1939 р., він начебто створив фундамент для СД у Празі. За свідченням секретарки Дубравки Єтмарової, Клечанек та Горбанюк створили в будівельній фірмі прийомний пункт матеріалів розвідки (SD-Blockstelle).

Вони нагромаджували матеріали від таємних агентів, які у подальшому передавали їх до філіалу німецької служби безпеки СД 110 (SD-Auenstelle), замаскованому під фірму "Текстилія" на чолі з Куртом Вальтером Вільфером (псевдонім інж. Отто Гавлічек) та у подальшому Гедвіки Волкелової (псевд. Марія Дворжакова), що функціонувала за тією ж адресою.

Горбанюк отримував повідомлення від емігрантських кіл (…) перед втечею в часи революції (Клечанек) разом з Горбанюком створили список агентів, який взяли із собою до Баварії (…). 

Звіт також базувався на свідченнях Марії Коларжової, колишньої співробітниці фірми Клечанек та Вондрачек, яка від 14 жовтня 1949 р. нелегально перебувала у Західному Берліні.

"У хвилини, коли вона чекала на допит у таборі для біженців в Мюнхені, їй зателефонував Горбанюк (…) Коли вона йому жалілася, що через нього буде на 2,5 роки ув’язнена, Горбанюк їй пообіцяв, що все буде добре, що він її любить, що вони будуть разом мешкати в Байройті чи в Берхтесгадені (…)

Горбанюк її запевнив, що на його ім’я є запрошення в Пассау, американці про нього говорять, що він є людиною великого стилю, що він доїхав до Мюнхена".

Як свою адресу він зазначив Мюнхен, поштове відділення 23, Постлагернд.

Фотографія Никифора Горбанюка з німецького посвідчення особи, що було чинним до 15.08.1959

У жовтні та грудні 1949 р. Марія Коларжова писала на адресу доктора правознавства Шебора, який мешкав на Народному проспекті, "щоб хтось з Градець Кралового приїхав по Горбанюка (…)".

Через те, що ані не отримала відповідь, ані ніхто не приїхав, вона вирішила відвідати чехословацьке консульство у Мюнхені, де вимагала, "щоб Горбанюка арештували". Їй дісталася тільки порада "поверталася тією дорогою, якою прийшла, до Чехословаччини".

10 січня 1950 р. її заарештували на державному кордоні, а через 5 місяців засудили на 14 років ув’язнення.

"На свій захист Коларжова зазначала, що хотіла спокутувати кривду, яку вчинила в роки окупації (…) Тому опинилася нелегально закордоном для того, щоб мати змогу знайти там Горбанюка та передати його чехословацьким службам".

14 жовтня 1954 р. начальник 5-го окремого відділу МВС [2] капітан Антонін Опліштіл дав запит в Управління закордонно-політичної розвідки (1-е управління МВС) "щодо можливості перевірки теперішнього перебування, або ж ворожої діяльності Никифора Горбанюка Вашою агентурою (…)".

Із показів свідків та матеріалів, зібраних 5-м окремим відділом МВС, випливало те, що і в теперішній час він "займається за кордоном шпигунською діяльністю проти СРСР та інших країн народної демократії".

Через місяць, 12 листопада 1954 р. капітан Опліштіл схвалив проект старшого референта 1-го відділення 5-го особливого відділу МВС підпоручика Олдржиха Янечека щодо створення особистого оперативного тому "Генерал" на Никифора Горбанюка, керівника "українсько-націоналістичної мережі" в Чехословаччині, точніше "української шпигунської мережі", зв’язаної як з Берліном, так і з Мюнхеном.

"За часи шпигунської діяльності Горбанюка у Празі йому допомагали ще й інші українські націоналісти, які усі разом після приходу Червоної Армії втекли закордон, куди із собою вивезли список агентів СД, з якими співпрацювали".

Відповідно до інформації з 1949 р., Горбанюк продовжував в Мюнхені "українську націоналістичну діяльність разом з ворожою агентурою проти Чехословаччини та СРСР".

17 листопада 1954 р. підпоручик Янечек з архівних матеріалів виписав найважливіші свідчення про Горбанюка.

Підпоручик Олдржих Янечек в 1954-1955 рр. підготував операцію "Генерал"  у 5-му особливому відділі МВС та 3-му управлінні МВС ЧСР

Наприклад, за твердженням Йозефа Поспішила, той перед ІІ світовою війною "керував з Праги шпіонажем проти СРСР, з якоюсь ціллю мав в Україні агентуру" (документ від 22 вересня 1945).

Колишній керівник служби СД 110 Курт Вільфер заявляв, що Горбанюк "був дуже старанним агентом СД" (свідчення від 5 січня 1948 р.).

А зі слів колишнього співробітника канцелярії СД Праги, а пізніше шефа SD-Dienstelle Градець-Кралова Вернфріда Плаффа, Горбанюк "із 1939 р. діяв як один із найактивніших інформаторів для СД, а саме для сектору "Ф", а потім для 110. Працював разом із агентом Клечанеком. Були утаємничені під псевдонімами Роман та Альберт. Котре з них мав Горбанюк мені не відомо" (свідчення 15 листопада 1952 р.).

На основі вивчення архівних матеріалів про Горбанюка, злочинну шкідливу діяльність підтвердив 2 грудня 1954 р. заступник начальника 5-го особливого відділу МВС надпоручик Форманек постановою про заведення особистого оперативного тому з криптонімом "Генерал".

"Був старанним агентом СД – разом із іншими українськими націоналістами. Нині інтенсивно працює проти Чехословаччини та СРСР за кордоном".

Подальшу збережену документацію у звіті було створено вже після реорганізації підрозділів Служби безпеки та переведенні проблеми українських націоналістів до 6-го відділу 3-го управління МВС (політична контррозвідка).

Аналіз старшого референта  відділення 361 підпоручика Янечека від 7 липня 1955 не містив нічого нового, можливо, крім констатації того, що том було створено на основі свідчень Йозефа Вондрачека. Ситуація незабаром змінилася.

29 липня 1955 р. підпоручик Янечек був змушений створити оперативний план операції "Генерал" на період серпня-вересня 1955 р.

"Операція буде розроблена з метою виявлення колишніх контактів Никифора Гобранюка, їх діяльності та зв’язку із закордоном, конкретно контактів з ними Гобанюка".

Із найбільшою вірогідністю, цей документ, проте, не було схвалено. Очевидно, що до тих пір не було знайдено Дубравку Єтмарову, не було допитано Марію Коларжову чи Яроміру Вілдову.

Орган керівництва операцією, по суті, тільки запропонував поширити розробку й на інших осіб. У тому числі, й на дружину Горбанюка Божену (в дівоцтві – Форстову), що проживала за адресою Прага, Нусіліх, вул. Петра Резека 1203/10 [3].

 13 грудня 1958 р. також і КДБ СРСР надав у розпорядження чехословацьким слідчим свою архівну інформацію про Горбанюка

21 вересня 1955 р. надіслало Управління закордонно-політичної розвідки свої відомості: "Ми встановили наступне: Микита Горбанюк проживає в Мюнхені на Arsisstrasse 63 beі Grünberg.

Це – український емігрант, приблизно 60-ти років, людина похилого віку, ріст 175 см, товстуватий, сині очі, вуса а-ля Вільгельм ІІ, сиве волосся. З 1922 р. проживав у Празі, де працював у будівельній фірмі.

Авантюрист, який із сержанта чи поручика білогвардійця протягом екзилю в ЧСР отримав підвищення до генерала. У ЧСР від 1938 р. жив за рахунок інформаторства, працював на політичну поліцію.

Протягом окупації працював на Гестапо та СД. Перед закінченням війни прийшов до Кальтенацк біля Пассау, де працював на Сі-Ай-Сі [Корпус контррозвідки, США, Counter Intelligence Corps – Р. М.] аж до 1947 р., нібито у якості шефа Сі-Ай-Сі у Пассау.

Разом із ним утік із Чехословаччини інж. А. Клечанек, який емігрував 1951 р. до США та жив у Чикаго (1656 South Karlov Ave Chicago, 23). У теперішній час вони не підтримують зв’язки.

Горбанюк спробував зав’язати відносини з бандерівцями, а в 1951-1952 рр. мав зв’язки із генералом Гуляєвим [GULAJEVEM, можливо, йдеться про Демида Гулая - колишнього голову філії УНАКОТО в Болгарії, який у 1950-х з'явився у ФРН, де мав скандальну репутацію радянського агента і москвофіла  ІП]. Останнім часом безуспішно намагався зав’язати контакти із Українською національною радою у Мюнхені.

Нині має працювати як інформатор для мюнхенської поліції та для західнонімецької спецслужби – Федеральної служби захисту конституції.

Імперський протектор Богемії та Моравії (нацистська окупаційна назва Чехії) Рейнгард Гейдріх запрошував Никифора Гобанюка до Велетржного палацу у районі Прага-Голешовіци на відкриття виставки "Радянський рай" 28 лютого 1942 р. 

У подальшому 5 жовтня 1955 р. підпоручик Янечек з посиланням на інформацію І-го управління МВС запропонував покласти том "Генерал" до оперативного архіву на період 5 років.

При чому зазначив: "Цим відділом були опрацьовані попередні контакти Горбанюка, що знаходяться на території ЧСР з метою подальшої втечі закордон та проникнення до центру в Мюнхені, де Горбанюк завдяки Коларжові перебуває від 1949 р.".

Протягом розробки, мовляв, неможливо було "встановити конкретну ворожу діяльність його контактів".

Цю пропозицію начальника відділення 361 надпоручика Форманека підтримав заступник начальника 6-го відділу капітан Антонін Опліштіл та схвалив другий заступник начальника 3-го управління МВС майор Йозеф Бенеш.

З 20 жовтня 1955 р. том перебував у підпорядкуванні 1-го особливого відділу МВС.

Викрадення

У другій половині жовтня 1957 р. до операції проти Никифора Горбанюка – тепер операції "Гомез" – було залучено Хуберта Шистля, австрійського контрабандиста та провідного закордонного агента контррозвідки 2-го управління МВС з псевдонімом "Арно" [4].

Нещодавно перед цим він успішно здійснив викрадення та переправлення з Відня до Праги розробленого держбезпекою Йозефа Віцена (операція "Єва"), що, крім того, дало змогу органам державної безпеки ліквідувати створену "мережу американської розвідки".

Відділення майора Їржі Фішера з 8-го відділу 2-го управління МВС організувало останню фазу операції "Гомез"

Відповідно до звіту, Шистль мав "як контрабандист та спекулянт особливе розуміння моралі, честі, вірності і т.д. (…)

Головною ціллю було отримати неодмінно високий зиск, і не звертати увагу на те, що порушує правові норми, ризикує репутацією, наражається на небезпеку судових санкцій, поранення чи смерті.

Такі ризики були для нього буденною справою та відповідали його вдачі".

Протягом 12 агентурних зустрічей восени 1957 – весни 1958 р. таємний співробітник "Арно" був ознайомлений з операцією "Гомез".

Він передав 5 письмових справ щодо підготовки викрадення.

На рубежі березня і квітня 1958 р. відбувся остаточний інструктаж, в тому числі залучення до справи агента 1-го відділу 2-го управління МВС "Готарека" [5], "їх оснащення та підготовка до використання фальшивих документів, технічних та хімічних засобів".

Проведення викрадення, проте, було відкладено з політичних причин. Найпізніше з кінцем травня 1958 р. була операція поновлена, агенту "Арно" його керівник надпоручик Їржі Новіцький знову дав завдання спостерігати за Никифором Гобанюком та, очевидно, за іншими особами з його оточення.

До викрадення "Арно" та "Готарек" приступили 25 вересня 1958 р. в Мюнхені. При викраденні вони представилися Горбанюкові співробітниками західнонімецької кримінальної поліції з тою метою, щоб той надав свідчення про його затриманого приятеля.

"Усе відбулося гладко, вказана особа була відразу в машині приспана снодійним, а тому обох співробітників він бачив тільки декілька секунд. Горбанюк на одне око майже взагалі не бачить, а в період викрадення був вже в дуже похилому віці".

Агент "Арно" за успішне проведення викрадення Йозефе Віцена та Никифора Горбанюка отримав від 2-го управління МВС премію у розмірі 260 000 шилінгів.

Протягом операції "Гомез" та подальшої операції "Борис" він закупив та безмитно завіз до ЧСР 3 особисті автомобілі та один мікроавтобус, який у подальшому використовували підрозділи МВС.

З листопада 1958 р. "Арно" інтенсивно працював над операцією "Борис", тобто щодо можливого вивезення Степана Бандери, головного представника ОУН у Мюнхені. За два дні перед третьою спробою викрадення Бандеру вбив агент радянського КДБ.

Через рік "Арно" продовжив підготовку викрадення представників словацької еміграції Фердінанда Дурчанського (операція "Діск-Дорн"), а в подальшому й викрадення Йозефа Машина в середині 1962 р. (операція "Брати").

Надпоручик Їржі Новіцький був у 1957-1959 рр. керівником агента "Арно

Детальний аналіз співпраці з агентом Хубертом Шистлем з кінця 60-х рр. констатував:

"Співробітнику Карлу ми створили репутацію найталановитішого та найвідповідальнішого закордонного співробітника в історії чехословацької соціалістичної контррозвідки.

Ми не піддавали сумнівам (за наслідками успішних викрадень Віцена та Горбанюка) його надійність та відданість, а тому не було проведено жодної важливої перевірки та не було забезпечено його контроль".

Аналітичний відділ 2-го управління Головного управління Служби держбезпеки мав підозри, що співробітник міг бути з погляду чехословацької контррозвідки агентом-дворушником, який, тим більше, не знаходив жодну важливу інформацію.

"На шкоду американській розвідці він провів для нас 4 травня 1957 викрадення їх резидента Йозефа Віцена та 26 вересня 1958 р. перевезення колишнього українського генерала Н. Горбанюка.

Також в операціях "Діск-Дорн", "Борис" та "Брати", які мали на меті аналогічні цілі, працював співробітник Карл з ініціативою та з активністю".

І це при тому, що "не була виключена можливість його подвійної гри, на основі міркувань щодо того, що на початку співпраці він мав би для американської розвідки велике значення, у якості підставного чи перевербованого агента".

Поміж документів та фотографій, які мав при собі Никифор Горбанюк у день свого викрадення, був і цей примірник "Українського козака" від 1 червня 1924 р.

Аналітик 2-го управління дійшов наприкінці до абсурдного висновку, що наприкінці 50-х рр. Йозеф Віцен, Н. Горбанюк та інші вже не мали для американської сторони важливого значення.

"Тим, що для підтримання нашої довіри до співробітника Карла було пожертвувано Горбанюком, американська розвідка позбавлялася б вже незручної, скомпрометованої особи, яка не була для них декілька років ніяким здобутком.

За тверезим розрахунком, так само було і у випадках проведення викрадень в ході операцій "Діск-Дорн", "Борис" та "Брати". Для американської розвідки це не було чимось незвичним, тому що і в інших операціях вона жертвувала в інтересах зміцнення довіри свідченнями, матеріально-технічними засобами, новими патентами доволі високої вартості і т.д.".

Зазначене міркування, проте, мало скоріше відвернути увагу від відповідальності Служби безпеки за реалізовані чи заплановані "бойові операції", тобто викрадення осіб із сусідніх держав, що були за залізною завісою.

Слідство

25 вересня 1958 р. обвинувач надпоручик Ян Студений запропонував узяти Никифора Горбанюка під тимчасовий арешт та помістити до в’язниці МВС Прага №1, що було схвалено заступником начальника Слідчого управління МВС майором Йозефом Ледлою. Того ж дня о 16:00 він був переправлений до в’язниці району Рузине в Празі.

Через два дні надпоручик Студений розпочав слідство по кримінальній справі "щодо військової зради, зради батьківщині та шпигунстві з причин співпраці з фашистськими розвідками АБВЕР (sic!) та Sicherhest-dinst (sic!) [правильно – Sicherheitsdienst, нацистська Служба безпеки – ІП] в період існування так званого протекторату та передачею чехословацьких громадян цим організаціям.

Співпрацею з американською військовою розвідкою у Західному Берліні та проведенням шпигунства проти ЧСР та її союзників на користь указаній розвідці".

Горбанюк взяв постанову до відома, замість того, щоб подати скаргу. Далі, 29 вересня 1958 р. арешт підтвердив і прокурор Генеральної прокуратури доктор правознавства Едуард Швах, при чому в постанові констатував:

"Оскільки Ви обґрунтовано підозрюєтесь у злочині відповідно до параграфів 77, 86:1:2 кримінального кодексу та параграфу 6, абзацу 1,2 Закону 50/23 Збірки Законів, беру Вас, відповідно до параграфу 80 кримінально-процесуального кодексу з причин вказаних у параграфі 79 буква "А" кримінально-процесуального кодексу, під арешт. Роз’яснення (…) Після прочитання, погоджено: Горбанюк".

Тюремна фотографія Горбанюка із в’язниці Прага-Рузине, зроблена невдовзі після викрадення 

Лікар Управління виправно-трудових закладів, майор, доктор медицини Франтішек Бистрий зазначив щодо стану здоров’я Горбанюка через місяць після його ув’язнення: "Сліпота правого ока. (…) Ракове утворення зліва на обличчі. Неврастенія".

Через чотири тижні зафіксував, що пацієнт не тільки скаржиться на опухлості нижніх кінцівок, але й: "Об’єктивно можна встановити ознаки початку серцевої недостатності, що пов’язані як з віком, так і з незвичним тюремним стилем життя (душевний стан, тюремний режим)".

Лікар порадив дати можливість Горбанюку отримати достатній відпочинок з можливістю лежати у період між проведенням слідства. Також зазначив про початок кардіологічного лікування.

Після обстеження 12 грудня 1958 р. майор Бистрий зафіксував, що Горбанюк скаржився на значне погіршення слуху за період, що тут перебуває.

Повідомлення про погіршення слуху у хворого, лікар доповнив записом, який не є цілком зрозумілим: "вони мене приспали та дали якийсь хлор", водночас той показував на рот та ніс.

Також у нього було виявлено значне зменшення ваги – на бл. 10 кілограмів. "Сам бажає збільшення харчування, що я теж раджу та одночасно планую забезпечити".

19 березня 1959 р. майор Бистрий оголосив Слідчому управлінню МВС, що Горбанюк має під лівим оком пухлинне утворення розміром 8*8 мм, яке було в ході його первинного обстеження ідентифіковано як онкологічне.

На сьогоднішній день, утворення збільшилося його ріст засвідчує прогресування. "Ідеться, беззаперечно, про ракову пухлину, яка потребує медичної допомоги або хірургічним шляхом, або за допомогою рентгенового випромінювання, або ж комбінацією обох лікувань. У іншому випадку є небезпека прогресування раку".

Через короткий час обвинувачі, надпоручик Ян Студений та надпоручик Ярослав Шеврна, запропонували план щодо закінчення слідчої справи, в якому підсумували усю наявну інформацію.

 Слідчий Слідчого управління МВС Ян Студений 

"Уся діяльність Горбанюка, зазначена у цій статті, є відомою тільки з його особистого зізнання.

Щодо проживання Горбанюка за кордоном з 1945 по 1958 рр. немає майже жодних свідчень: як агентурних, так і в архіві МВС".

В історичному огляді зазначили, що "Горбанюк був у період 1927 по 1939 р. агентом чехословацької поліції, але можна говорити про співпрацю тільки формальну, так як вірно працював на німецьких фашистів, що пізніший перебіг подій повністю довів.

Уся ця діяльність є власне зізнанням обвинуваченого Н. Горбанюка.

Вона не є до кінця зрозумілою та буде акцентована в проекті остаточних заходів [тобто, у визначенні покарання – ІП] тільки для зображення Горбанюка як ворога СРСР та соціалізму загалом".

Документ окрім того викрив, що 6-й відділ 3-го управління МВС – очевидно у співпраці з контррозвідкою 2-го управління МВС – в 1957 р. направив за Горбанюком свого агента "Свободу":

"Борис Сухоручко [колишній підполковник Армії УНР, відбув 1946-1956 рр. в таборах ГУЛАГу – ІП] – зустрівся в 1957 р. у Відні із Горбанюком, який йому сказав, що в ЧСР на високих посадах політичного та економічного життя поставлені агенти американської розвідки. Окрім того, йому Горбанюк із ФРН надсилав листи, в яких допускав підбурюючі висловлювання".

Виходячи з того факту, що мова йшла про агентурні свідчення, було важко – так як і в деяких інших випадках – використовувати у слідстві.

"Допит цих свідків не міг бути проведений до цього часу, тому що ці особи будуть попереджені, що Горбанюк перебуває у ЧСР, а так цей факт буде розголошений раніше, ніж це було б оголошено офіційно. Внаслідок цього є необхідність знати рішення, чи буде Горбанюк мати публічний виступ, чи не буде, щоб можна було приступити до допиту свідків".

На процес слідства щодо Горбанюка не вплинула подальша лікарська перевірка 1 квітня 1959 р. за якою лікар-дерматолог рекомендував гістологічне обстеження, хірургічне втручання та подальше рентгенівське опромінення.

"Хвороба може з великою вірогідністю далі прогресувати та можливо може дійти до метастаз (…) Прогноз є сумнівний".

18 травня 1959 р. обвинуваченого було ознайомлено із результатами обстеження.

 Чехословацький паспорт Никифора Горбанюка

Проект остаточних заходів окрім неодмінних ідеологічних зворотів уміщував: "Усю зазначену вище діяльність Горбанюк здійснював аж до періоду свого ув’язнення у вересні 1958 р. Розумів повністю те, що своєю поведінкою, хоч і на території ФРН, завдає шкоди інтересам ЧСР, так як сам, у випадку Сухоручка, оголосив, що має інтерес до того, щоб працювати шпигуном проти Чехословаччини".

Слідчий надпоручик Студений у висновку констатував, що обвинувачений не зазначив на своє виправдання нічого суттєвого, а тому пропонував висунути звинувачення у кримінальному злочині зради та зради батьківщині.

З матеріалами Управління слідства погодився крайовий прокурор Ярослав Адамец, який 26 червня 1959 р. надав обвинувальний акт.

Засудження

20 серпня 1959 р. Крайовий суд у Празі визнав Н. Горбанюка винним у злочинах військової зради, суспільної небезпеки та шпигунства й засудив його сукупно до 20 років позбавлення волі, 5 років позбавлення громадянських прав із конфіскацією всього майна та видворення за межі ЧСР після відбування основного покарання.

Підсудний відмовився від засобів правового захисту. Вирок було оформлено наступного дня та підписано головою сенату Крайового суду Франтішеком Веселим.

На початку вересня 1959 майор Бистрий знову звернув увагу на стан здоров’я засудженого Горбанюка:

"Індивід рослої постави, на свій вік повністю дієздатний. Зацікавлений оточенням, і хоча іноді з’являється плач, не піддається депресії та добивається різних переваг (покращення умов камери, харчування), на які можна піти, виходячи з його віку (…)

Час від часу з’являлися ознаки серцевої недостатності, які потім швидко зникли внаслідок кардіологічного лікування. Пухлинне утворення на лівій сторонні обличчя вже було описано у попередніх звітах. (…)".

Через 10 днів 17 вересня 1959 р. заступник начальника слідчого управління МВС майор Ледл запитав, урешті-решт, у заступника міністра внутрішніх справ полковника Штефана Дем’янова погодження щодо проведення операції.

 Никифор Горбанюк (справа) з іншим представником українців в екзилі Карасюкевичем 

Із посиланням на майора Бистрого він зазначив, що хірургічне втручання можна провести в лікарні м. Брно, де МВС мало своє власне відділення (опромінення, проте, відбувалося б в її цивільній частині), або ж у в’язничній лікарні на Панкраці.

"З огляду на характер статті, яка вимагає постійного перебування під вартою та гарантування того, щоб Горбанюк не міг контактувати з іншими особами, пропонуємо провести операцію на Панкраці, після операції Горбанюка знову перевести до Рузине і звідти його возити на Буловку для рентгенівського опромінення. Так є можливим найкраще забезпечити і контролювати його контакти у в’язниці.

Особливого режиму заслужив й оперативний том "Генерал". Окреме відділення 1-го окремого відділу МВС 25 квітня 1960 р. запропонувало:

"Оскільки мова йде про особу похилого віку, доручаємо том передати до архіву МВС ще на 10 років, бо він включає в себе список агентів Державної безпеки з періоду окупації, втікачів, які мешкають у Західному Берліні та США. Тут є визначеними ті особи, які є співробітниками IS та Cі-Ай-Cі (…)".

24 березня 1966 р. Никифора Горбанюка помилували, звільнили від покарання та замість вигнання з ЧССР [Чехословацька Соціалістична Республіка – ІП] помістили в Будинок пристарілих у Гержмановій Местці, район Хрудім.

Причиною став стан його здоров’я: "Про викрадення пам’ятає тільки те, що був кимось викрадений та приспаний, проте не знає ким".

У цьому соціальному закладі колишній співробітник декількох розвідок та служб безпеки, пронімецьки орієнтований український націоналіст та антикомуніст помре 8 січня 1972 р.

------------

Примітки:

[1] Зв’язок між Остряницею та Національною фашистською організацією (генерала Радола Гайди) Горбанюк забезпечив ще в 1927 році. 17 листопада 1927 р., окрім того, він зустрівся з Гітлером. 

[2] 5-й особливий відділ МВС був націлений на боротьбу проти так званої східної еміграції, тобто російського та українського екзилю. 

[3] Наглядовий том "Божена" з реєстраційним номером 1643 на Божену Горбанюк  був заведений 4-м відділенням 1-го відділу 3-го управління МВС

[4] Щодо особи Хуберта Шистля (1928-1991), першопочатково таємного співробітника угорської Служби безпеки із псевдо "Пушкаш", був агентурний том за № 5151 "Арно" зареєстрований 3 відділенням 1 відділу 2-го управління МВС ще 21.11.1956 р. (пізніше "Лео",від 28.2.1964 – "Карл") 5.6.1969 р. було перереєстровано на №199 та заархівовано 6.8.1985 р. під № З-5518.

[5] Таємний співробітник "Готарек" (Їржі Їркал, народжений 13.4.1920 р. у Доудлебах) після втечі з Австрії брав участь у підготовці декількох викрадень. У 1958 р. брав участь у реалізації ген. Габанюка (sic!)

"Після повернення до ЧССР Готареку було змінено ім’я, а 1961 р. здійснено його легалізацію, при чому йому видали нові особисті документи. 2-ге Управління МВС у співпраці з 1-м Управлінням МВС змінило агенту ім’я на Їржі Їраскл, 13.4.1920 р.н., уродженець Пряшова".

[6] Агент "Арно" при операції "Гомез", а також у операціях "Єва", "Діск", "Борис" – навчений співробітниками 9-го управління МВС "використанню снодійних засобів (..) тайнопису та перевірці знань". 

Вперше опубліковано в чеському журналі "Paměť a dějiny" № 2 за 2011 рік. Переклад з чеської – Руслана Марценюк, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Галузевого державного архіву Служби безпеки України

Дивіться також:

Як КГБ вбив Степана Бандеру

Смерть націоналіста. На пошану Євгена Коновальця

Контррозвідка ПНР проти Організації українських націоналістів

Із НКВД в СС і назад. Неймовірна історія радянського розвдіника

Стратегії націоналістів-емігрантів і українсько-радянські реалії

Як радянська влада малювала "буржуазних націоналістів"

Радянська агентура в націоналістичному підпіллі

Лев Ребет - демократ в ОУН і перша жертва КГБ

Операція "Заповіт". Чекістська справа № 206



Теми: ХХ сторіччя, спецслужби, Чехословаччина, ЧК-КГБ, козацтво, отамани, еміграція




Вельмишановний товаришу Олег! Листування Олега Ольжича та Євгена Коновальця

11.07.2017 _ Сергій Кот, Олександр Кучерук, Юрій Черченко
АВТОРИЗАЦІЯ
Для авторизації використовуйте ті самі ім'я і пароль, що і для коментування публікацій на "Українській правді".


УВІЙТИВІДМІНИТИ
Якщо ви новий читач, будь ласка, зареєструйтесь
Забули пароль?
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter   Вконтакте