Українська правда
Історична правда

Орли проти Лева та Погоні. Міжвоєнні конфлікти у Європі

Володимир Бірчак _ Четвер, 25 січня 2018
Версія для друку

…О 16.00 тишу готельного номера прорізує дзвінок телефону. Чоловік простягає руку, знімає слухавку. Звідти лунає: «Терміново передзвоніть!» Чоловік сідає і починає набирати номер головного управління служби безпеки Третього Рейху. У відповідь чує фразу «grossmutter gestorben» (бабуся померла). Чоловік виходить з номера й збирає підлеглих – операція має початися вже о 19.30…

Так розпочиналася відома Гляйвіцька операція, а разом і з нею і Друга світова війна. Гляйвіцька провокація – операція під кодовою назвою "Консерви", яка спричинила напад Німеччини на Польщу.

Кілька есесівців переодягнених у польську військову форму здійснили провокативний напад на німецьку радіостанцію у містечку Гляйвіц. Таких операцій наприкінці серпня 1939 року було декілька і саме вони мали аргументувати перед Великою Британіє та Францією – напад Німеччини на Польщу.

Що читаємо? Книга Івана Гоменюка "Провісники Другої світової. Прикордонні конфлікти в Центрально-Східній Європі. Від розпаду імперій до Гляйвіцької провокації", - Харків, Клуб сімейного дозвілля, 2017.

Друга світова війна розпочалася 1 вересня 1939, хоча досі багато хто вважає, що 22 червня 1941. Для українців війна розпочалася ще у березні 1939, коли Угорщина окупувала щойно проголошену Карпатську Україну.

Іван Гоменюк аналізує прикордонні конфлікти у Центрально-Східній Європі та пробує визначити власне первісну дату початку Другої світової війни. 

 Іван Гоменюк. Фото: Alina Karban

"Ось перед нами маленьке чехословацьке село в передгір’ї Судетських гір. Трохи більше трьох тисяч мешканців, дві сотні з яких – чехи, решта – етнічні німці за походженням. Чеська назва – Габартов, німецька – Габерсбірк.

Ранок 13 вересня 1938 року. На вежі місцевого костьолу вивішують прапор зі свастикою. Це прапор сусідньої, украй підступної та аргесивної, держави – Третього Рейху, нацистської Німеччини. Село буквально вибухає – наелектризований гаслами натовп місцевих німців прямує до відділку, де несуть службу з охорони громадського порядку четверо жандармів. Звісно ж – чехів за походженням.

Лунають гасла про відокремлення від Чехословаччини, повітря стрясають вигуки на честь Адольфа Гітлера й Конрада Генлейна (лідер судетських німців – ІП), звучать погрози на адресу жандармів. Натовп оточує відділок. Його першою жетвою стає – дружина одного із жандармів, її ув'язнюють у сусідньому будинку. Натовп починає штурм будівлі, при цьому в перших лавах атаки – люди зі зброєю. Жандарми відкривають вогонь з вікон і не дають захопити свій пост.

У взаємній перестрілці вбито одного з оборонців та лідера нападників, але натовп не розходиться. До відділку приводять захоплену дружину жандарма - Ружену, натовп лінчує її, а представників влади попереджають, що якщо вони не здадуться, то жінку вб'ють на місті. Оборонці відділку складають зброю. Нападники негайно розстрілюють чоловіка Ружени, а натовп шматує його тіло. Інших двох жандармів жорстоко побили.

Через кілька годин до села прибувають на автобусі ще 11 жандармів, які атакують і розсіюють заколотників. У ході бою загинуло двоє службовців, також було знайдено тіло ще одного оборонця місцевого відділку, якого встигли закатувати до смерті. Нападники втратили чотирьох." - пише Іван Гоменюк у передмові до книги

Як сталося, що на двацятому році незалежності чи не єдиної демократичної держави у Центрально-Східній Європі натовп ще вчора законослухняних громадян зі зброєю в руках атакував орган влади, більше того – жандармерію?

Чому сьогодні чеські історики дозволяють собі називати ці події битвою за Гарбатов, іменуючи її першою битвою Другої світової? На ці та безліч інших питань відповідає автор у своєму дослідженні. 

Основою для книги стали прикордонні конфлікти Центрально-Східної Європи. У центрі згаданої праці знаходиться Чехословаччина. Власне тому, як німецький та польський орли, а також угорський турул планомірно знищували самостійність чеського лева, автор присвятив найбільше уваги.

Окремі розділи книги привсячені польсько-литовським конфліктам, а також територіальним суперечкам між Угорщиною та Словаччиною.

 "Провісники Другої світової. Прикордонні конфлікти в Центрально-Східній Європі. Від розпаду імперій до Гляйвіцької провокації"(Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2017)

Відомий американський історик Тімоті Снайдер так описує створення держав у Центрально-східній Європі після І Світової війни: 

"Перша світова війна у Східній Європі стала часом, коли не треба було робити нічого, аби здобути незалежність, - ви би отримали її задарма.

Загалом, немає зв’язку між тим, наскільки запекло ви боретеся за свою національну незалежність, і тим, чи ви її дійсно отримаєте. Румунія майже нічого не робила під час Першої світової війни, але отримала досить значну територію. Чехословаччина взагалі боролися на "неправильному" боці, але отримала нову державу. Польський рух за незалежність досить слабкий, але незалежну польську державу таки створено.

Але у випадку з Україною багато українців борються за незалежність, відбуваються дві потужні спроби створити незалежну державу – одна у Києві, і друга – у Галичині. Дуже багато жертв з боку тих, хто бореться за українську незалежність. Але кінець всьому цьому – відсутність держави!"

Власне, у свої книзі Іван Гоменюк проаналізував шлях до незалежності чехів, словаків, поляків та литовців. Також читач знайде для себе цікаві відомості про перші державницькі кроки цих народів. Автор оперує достаньою фактологічною базою та розповідає про формування державного апарату, війська та силових структур.

Для тих, хто цікавиться історією спецслужб, буде цікавим дослідження автора про чеську Варту захисту держави, чи польську "Двуйку". Зокрема, розлогі дані про їх організаційний устрій, функції, головні напрямки роботи та кадровий склад.

Бійці Варти захисту держави, вересень 1938, Мікуловіце. Фото: iDnes Olomouc - iDNES.cz

Версальсько-вашингтонська система мирних договорів, яка була покликана сприяти миру у всьому світі, зрештою спричинилася до розгортання Другої світової війни.

Якщо у 1920-их роках Лізі Націй вдавалося більш-менш заспокоювати невдоволення тих чи інших народів Центрально-Східної Європи, зокрема і завдяки використанню військ Антанти, то після приходу до влади нацистів у Німеччині ситуація докорінно змінилася.

Аншлюз Австрії гітлерівською Німеччиною, а згодом і Судетська криза стали, мабуть, першими провісниками Другої світової. І. Гоменюк окремо зупиняється на недалекоглядній політиці "умиротворення" Німеччини, якої дотримувалися Велика Британія та Франція. Тогочасні західноєвроейські лідери готові були йти на будь-які поступки, тільки "щоб не було війни…"

Така політика ставила під сумнів питання колективної безпеки країн-учасниць Ліги Націй. І зрештою розв’язала руки Третьому Рейху, з якого брали приклад Польща та Угорщина – наввипередки висовуючи територіальні претензії до Чехословаччини.

Про цю політику дуже слушно у 1938 році говорив Вінстон Черчіль: "Якщо британську націю і Британську імперію спіткає смертельна катастрофа, майбутні історики через тисячу років марно намагатимуться осягнути таємниці нашої політики.

Ніколи не зможуть вони зрозуміти, як це сталося, що народ, який здобув перемогу, який має дещо у душі, принизився до такого падіння, пустив усе за вітром, що виграв в результаті безмірних жертв і рішучої перемоги над противником.

Вони не зрозуміють, чому переможці, виявилися переможеними, а ті, які склали зброю на полі битви й молили про перемир’я, йдуть нині до панування над світом".

Та Черчіля тоді не слухали. Для заспокоєння Гітлера у Мюнхені буде підписана угода, яка ввійде в істюрію, як "Мюнхенська змова". Згідно неї, Чехословаччина передавала Німеччині Судетську область. Згодом свої претензії на чехословацькі землі заявить Польща – Тешинську Сілезію та Угорщина – частину Закарпаття.

Під час підписання Мюнхенської угоди. Зліва направо: Чемберлен, Даладьє, Гітлер, Мусоліні та Чіано. Фото: munhugoda1938.blogspot.com 

Іван Гоменюк подає один яскравий епізод із періоду німецької окупації Судетів: "…Коли гітлерівці окуповували Судети, чехословацькі військові та прикордонники отримали наказ не чинити опору. Вони мовчки спостерігали за тим, як повз проїжджають німецькі війська.

Раптом один із офіцерів не витримав і, вихопивши пістолет, почав стріляти по танковій колоні. За кілька секунд він уже лежав на землі, прошитий кулеметними чергами.

Цей випадок тоді потрапив до західноєвропейських газет, де зачаровані Гітлером "аналітики" трактували його символічно – мовляв, так само безглуздо загинула б уся Чехословаччина, якби відмовилася виконувати рішення Мюнхенської четвірки.

І лише Марина Цвєтаєва, яка багато років прожила в Чехословаччині та дуже любила цю країну, сказала: "Дякувати Богу, честь Чехії врятовано."

Книга Івана Гоменюка особливо цікава для аналізу сучасної "гібридної" російсько-української війни. Адже ті диверсії та операції, влючно із створенням квазідержав ДНР/ЛНР, які нині використовує Російська Федерація – використовувались нацистською Німеччиною у 1930-их роках.

Прикладом цьому є так званий "генлейнівський рух" (сепаратиських рух судетських німців – ІП), що проводили диверсії, провокації та теракти на території демократичної Чехословаччини.

Іншим яскрами прикладом є використання  "зелених чоловічків" маршала Пілсудського у своїй боротьбі проти Литви у 1919 році. Не маючи можливості здобути Вільно (сучасний Вільнюс – ІП) та Віленщину шляхом дипломатичних переговорів, маршал Польщі вирішив піти на провокацію.

Юзеф Пілсудський. Фото: www.globallookpress.com 

Пілсудський заявляв майбутньому керівнику операції генералу Желіговському: "….в інтересах Польщі збурити у Вільні повстання місцевого населення, що дасть змогу західним дипломатам зрозуміти, що місто населене поляками, які не можуть і не хочуть перебувати під литовською чи російською владою…

…Ви маєте – продовжував він – форсованих маршем досягнути Вільно, узяти місто та навколишні землі під контроль і оголосити "незалежну державу", яку назвуть Центральною Литвою…

…Може настати хвилина, коли Ви матимете проти себе не лише позицію усього світу, а й Польщі. Може настати момент, коли навіть я буду змушений виступити проти Вас. Потрібно буде все взяти на себе. Цього я не можу Вам наказати. Таке не наказують."

Желіговський успішно здійснить свою провокацію. На початках Центральна Литва, як утворення, буде засуджена усім світом, і Польщею зокрема. Желіговського поляки, для годиться, назвуть "заколотником" і повідомлять, що нічого не можуть вдіяти.

Але вже через 2,5 роки – 20 лютого на своєму десятому засіданні Сейм Центральної Литви проголосує за приєднання до Польщі. Польський парламент проголосує за це 24 лютого.

Як бачимо, практика використання "зелених чоловічків" та утворення квазідержав була відомою у Європі ще 100 років тому.

Книга Івана Гоменюка "Провісники Другої світової" - є наочним прикладом того, що міжвоєнна Центрально-Східна Європа далеко не була тихою гаванню, із полікультурним та поліетнічним порозумінням.

Версальсько-Вашингтонська система мирних договорів, а ще більше політика "умиротворення" призвели до Другої світової війни. В той час, коли Велика Британія та Франція мовчала, Німеччина, Італія, Угорщина та Польща активно наближали початок цієї війни.

Читайте також:

Орел проти лева: польсько-чехословацький спір про Тешинську Сілезію

Перша Чехословацька республіка: від проекту до реалізації

Від Саліни до Берліна, і назад. Словаччина у пошуках самої себе

Опір у Карпатах. Як закарпатці боронилися від угорської агресії в 1939 році

Роман Офіцинський: "З Карпатської України для нас почалася Друга світова"



Теми: Перша світова війна, Друга світова війна, Польща, Литва, Німеччина, Угорщина, Чехословаччина, нацизм




АВТОРИЗАЦІЯ
Для авторизації використовуйте ті самі ім'я і пароль, що і для коментування публікацій на "Українській правді".


УВІЙТИВІДМІНИТИ
Якщо ви новий читач, будь ласка, зареєструйтесь
Забули пароль?
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter