Спецпроект

40 днів тому не стало скульптора Ади Рибачук

"Эта маленькая хрупкая женщина была смертоборцем. Она боролась за жизнь, за тех, кто стоит на грани гибели, за память живых о мертвых"

22 сентября Ада Рыбачук ушла из жизни и Мира, того единого мира, в котором живет целостный Человек.

Когда-то она сказала: «Все время существования своего на Земле человек стремится познать, что такое смерть, постичь переход - куда? - не смирясь с остановкой, концом, уничтожением жизни».

Грандиозный «Северный цикл» Рыбачук-Мельниченко, доказавший мужество народа, живущего на грани трагического уничтожения.

Многолетний труд выдающихся художников - Стена Памяти на Байковом кладбище в Киеве - чудовищное убийство которого, едва ли не реванш самой смерти за их многолетнее с ней противоборство.

Проект «Когда рушится мир...», посвященный памяти жертв Бабьего Яра - Жизнь против Смерти.

Это история не только их творчества, но и гражданского мужества, верности человеческим принципам.

Эта маленькая хрупкая женщина была смертоборцем. Она боролась за жизнь, за тех, кто стоит на грани гибели, за память живых о мертвых.

Наша скорбь глубока.

Евроазиатский еврейский конгресс
Конгресс национальных общин Украины

 

Ада Федорівна РИБАЧУК (27 липня 1931 - 22 вересня 2010), художник. Закінчила Київський державний художній інститут (1957). Працювала в малярстві, графіці; писала нариси, есе, сценарії.

Окремі твори перекладено польською, німецькою, французькою, англійською мовами.

Срібна призерка VI Всесвітнього фестивалю молоді та студентів (1957). Член Спілки художників (1957). Почесний член Спілки кінематографістів України (1999).

Почесний громадянин м. Нар'ян-Мар (1998). Почесний член Народної академії культури та людських цінностей (США) з 1995 р.

В архітектурі, монументальному мистецтві, скульптурі, документальному кіно працювала в співавторстві з В. Мельниченком. Із 1957 бере участь у республіканських, всесоюзних, а також зарубіжних виставках: у ОАР (1958), ЧССР (1957, 1958), Фінляндії, УНР, СФРЮ (1961), Італії (1962), Іраку (1963), Афганістані (1964), МНР (1964), ПНР (1967), США (1977, 1995), Болгарії (1985), Угорщині (1985), НДР (1986), Норвегії (1993) та інших.

Декорувала київський Центральний автовокзал (мозаїчні панно), Палац дитячої творчості. Автор Стіни Пам'яті біля крематорію на Байковому кладовищі.

Прагнучи створити в місті художній музей, разом із художником В. Мельниченком подарувала 1959 р. місту 118, а 1979 - ще 33 твори. Мешкала в Києві.

Причини масового полисіння дітей у Чернівцях влітку 1988 року

Взятися за написання цієї статті спонукали мене публікації, у яких протягом 30 років після трагедії, що зачепила багатьох чернівчан, продовжують поширювати брехню про причини масового полисіння у Чернівцях. І найголовніше, що змусило це зробити - передчасний відхід у вічність мого колеги по роботі та товариша - Анатолія Галіна, який у часи тоталітарного режиму не побоявся піти проти системи, завдяки зусиллям якого стали відомі справжні причини полисіння у Чернівцях влітку 1988 року.

"Редактор" Василь Мудрий і його "Діло"

У списку тих, кого дуже хотіли завербувати в 1930-ті роки працівники НКВД СССР, був тодішній голова Українського національно-демократичного об'єднання – найпотужнішої західноукраїнської парламентської партії і головний редактор найстарішої української галицької газети "Діло" Василь Мудрий.

Як Роман Шухевич-"Щука" тричі березневу Тису перепливав

Роман Шухевич був чудовим плавцем, чемпіоном українських національних змагань з плавання. У нього була цивільна мрія – до 40-річчя переплести протоку Ла-Манш. Готувався, тренувався, багато плавав. Але на практиці – довелось боротись з окупантами й тричі долати Тису. Не для того, щоб втекти від відповідальності. А для того, щоб виконати свій обов'язок вояка, борця за незалежну й соборну Україну.

Яким був радянський лад? Судження історика

Деякі експерти пов'язують оптимістичні для нас перспективи в російсько-українській війні з відходом Владіміра Путіна від влади. Однак він є надто пересічною фігурою, яка не заслуговує сполученого з нею терміну "путінізм". Ми повинні усвідомити самі і переконати союзників у тому, що Російська Федерація являє собою екзистенційну загрозу для всіх народів, які потрапили в орбіту Кремля. Конкретна фігура очільника російських панівних кіл – справа другорядна. Ця країна готова порушувати встановлений світопорядок за будь-яких умов.