Спецпроект

Вірмени України стурбовані історичними ініціативами Табачника

Національний конгрес вірмен України звернувся до міністра освіти і науки Дмитра Табачника з приводу ініціативи створення спільного україно-турецького навчального посібника для вчителів історії.

Про це повідомляє Analitika.at.ua.

"Вірменська діаспора Україна серйозно стурбована можливістю створення спільного україно-турецького навчального посібника для викладачів історії, - йдеться у зверненні. - Приймаючи до уваги концепцію негаціонізму офіційної турецької історіографії щодо Геноциду вірменського народу 1915-1922 рр., а також фальсифікаційного підходу до історії Вірменії і вірменських колоній, виникають побоювання у достовірній інтерпретації ряду історичних процесів".

У Національному конгресі вірмен Україні нагадали, що в роки геноциду вірмен близько 50 тисяч вірменських біженців з Туреччини знайшли притулок у Харкові, Одесі, Феодосії та інших містах України.

"Історична Правда" нагадує, що раніше Дмитро Табачник анонсував створення "загальних посібників з історії для вчителів і з нашими сусідами з Росії, і з нашими сусідами з Туреччини".

Про те, з якими ще країнами Табачник хоче створювати спільний посібник з історії, читайте тут

Табачник сподівається, що українське міністерство найближчим часом отримає згоду Міністерства освіти Туреччини на підготовку допомоги у створенні підручника.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.