Спецпроект

Анонс: Британську перекладачку Тичини і Ліни Костенко поховають у Каневі

15 квітня o 13.00 в Каневі біля Чернечої гори відкриють пам’ятник Вірі Річ - перекладачці української літератури англійською - яка заповіла, щоб її прах знайшов спочинок біля Шевченка.

Пам'ятник буде відкрито на Козацькому цвинтарі (вулиця Монастирок), повідомили у журналі іноземної літератури "Всесвіт". 

Віра Річ (24 квітня 1936, Лондон - 20 грудня 2009, Лондон) - відома у світі перекладачка української літератури англійською мовою; секретар Англо-Українського Товариства в Лондоні.

1935 рік: Англо-Український комітет і Східна Європа

Починаючи з 1961 року, Річ перекладала творчість Шевченка ("Кобзар" перекладено повністю), Івана Франка, Лесі Українки, Миколи Зерова, Павла Тичини, Василя Стуса, Василя Симоненка, Ліни Костенко та інших видатних українських письменників.

Авторка сотні статей про українську літературу в англомовних журналах.

У 1997 році Національна спілка письменників України нагородила Віру Річ найвищою перекладацькою нагородою - премією імені Івана Франка - за вагомий внесок у популяризацію української літератури та культури в англомовному світі. 2006 року її було нагороджено орденом Княгині Ольги.

Віра Річ

Саме в Україні 24 квітня 2006 року Віра Річ відсвяткувала своє 70-річчя, висловлюючи в такий спосіб пошану до української землі. Тоді вона висловила бажання: щоб її прах знайшов спочинок в Україні поряд із Чернечою горою, де покоїться Тарас Шевченко.

Про бажання перекладачки бути похованою в Каневі знали також її близькі британські й українські колеги.

Тому було вирішено поховати прах Віри Річ на канівській землі поряд із могилою Тараса Шевченка (прах вмонтовано в пам'ятник, що буде встановлено на "козацькому" канівському цвинтарі).

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.