Празький аеропорт назвуть на честь Вацлава Гавела

Уряд Чеської республіки під тиском громадськості прийняв рішення перейменувати празький аеропорт Рузине на честь покійного президента Чехії Вацлава Гавела.

Про це повідомляє ZN.ua.

Міністр транспорту Чехії Павло Добеші запропонував офіційно назвати празький аеропорт Рузине в честь Вацлава Гавела. Аеропорт змінить свою назву 5 жовтня, в день народження Гавела.

Раніше уряд відкинув цю пропозицію. Однак після того, як поширювана в інтернеті петиція зібрала 82 000 підписів, а вдова і брат покійного президента підтримали ідею перейменування столичного аеропорту, уряд змінив свою позицію.

Гавел був одним з лідерів дисидентського руху, що протистояв прорадянському комуністичному режиму в Чехословаччині після радянського вторгнення, яке поклало край "Празькій весні" 1968 року.

Відразу ж після оксамитової революції був у грудні 1989 року обраний президентом Чехословаччини. На цій посаді залишався до липня 1992 року, в 1993 році Гавел став главою вже самостійної Чехії. Президентом країни був до 2003.

Гавел помер 18 грудня 2011 року в віці 75 років.

Як відомо, у 2011 році львівський аеропорт отримав ім'я Данила Галицького, а донецький - Сергія Прокоф'єва.

«Симон Петлюра інтернаціоналізує українське питання піснею»: невідома історія тріумфу «Щедрика» в Європі

«Завдяки цій державній інституції генерал Петлюра, керівник нової республіки вирішив спробувати показати світу окремішнє існування та етнічну ідентичність свого народу. – Пише французький критик.
– Які ці люди далекі від нашого мізерного прагматичного менталітету, яка в них відчувається віра! Дві години співу "a capella" іноземною мовою закінчилися чотирикратним викликом на біс – це характеризує найкраще успіх цього вечора».

«Диво на Віслі»: український вимір

Події серпня – вересня 1920 р. мали вирішальне значення в польсько-радянській війні. Перемога у Варшавській битві засвідчила здатність поляків відстояти своє право на незалежність. Втім без допомоги українських військ подолати Червону армію було би важче.

Життя в затінку комина. Подорож в Аушвіц. Частина 1

В’язень підійшов до огорожі, звів руки долонями вверх, як давні праведники при молитві й важко опустився на дроти. Сухо затріскотіли блакитні вогники й електричний струм зім'яв його лице зморшками болю…"

Серце фабрики смерті. Подорож в Аушвіц. Частина 2

...Проходячи через газову камеру, зловила себе на тому, що постійно скошую очі на отвір у стелі. Десятки літ тому над головами збитих у одну масу людей там з'являлося обличчя без рис – бо ж маски знеособлені – і сипалися жовтуваті гранули...