Спецпроект

ЗВІЛЬНЕНО ГЕНДИРЕКТОРА ЛАВРИ

Міністерство культури звільнило з посади гендиректора Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника Вікторію Лісничу.

Про це повідомляє УП з посиланням на прес-службу Міністерства культури.

"Наказом Міністерства культури від 9 серпня 2012 року №656/0/17-12 Ліснича Вікторія Миколаївна звільнена з посади генерального директора Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника", - сказано в документі.

"Матеріали перевірки будуть передані до правоохоронних органів", - додається у документі.

У повідомленні нагадується, що 31 липня Кулиняк провів зустріч з Лісничою та співробітниками Заповідника. На ній Лісничій було винесено догану та їй була поставлена вимога усунути недоліки.

На виконання вказаних рекомендацій така перевірка була проведена 9 серпня співробітниками відділу кадрової роботи та державної служби Мінкультури спільно з працівниками відділу внутрішнього аудиту.

"В ході перевірки з`ясувалося, що замість виправлення недоліків у роботі, Вікторія Ліснича припустилася ще більш грубих порушень чинного трудового законодавства та умов контракту між нею та Міністерством", - зазначається в документі.

"Так, 31 липня Ліснича видала накази про звільнення чотирьох працівників Заповідника. Підставою для звільнення в наказах вказано протокол наради з Міністром. Проте у відділі кадрів та у відділі діловодства Заповідника протокол наради відсутній", - сказано в повідомленні.

"Перевіркою виявлений факт підробки заяв про звільнення за згодою сторін двох працівників,  датованих 3 серпня 2012 року", - також сказано в повідомленні.

Також зазначається, що "накази щодо нарахування та виплати доплат до зарплати та премій окремим працівникам видавалися без обґрунтування підстав для вказаних виплат".

"Гендиректору, без погодження з Міністерством, в порушення умов контракту та з порушенням законодавства по оплаті праці виплачувалася премія у розмірі середньомісячної заробітної плати", - додається в документі.

У повідомленні також зазначається, що в день перевірки Ліснича без повідомлення була відсутня на робочому місці, чим порушила контракт з міністерством.

Водночас, 10 серпня виконуючою обов`язки генерального директора заповідника призначили Наталію Клименко.

Згідно з повідомленням прес-служби Мінкульту, Клименко – музейник із 35-річним стажем. У 1977 році вона працювала старшим науковим співробітником Київського літературно-меморіального музею Максима Рильського.

З серпня 1977-го по 2012 рік іі трудова діяльність пов`язана з Державним музеєм Тараса Шевченка, в якому вона починала як науковий співробітник, а з грудня 2005-го по січень 2012-го очолювала музей на посаді гендиректора.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.