Прихильники відбудови пам'ятника Столипіну не люблять Петлюру

Відтворення в Києві пам'ятника голові Ради міністрів Російської імперії Петру Столипіну - це "данина поваги нашим предкам". А Петлюра не вартий навіть підошви "великого реформатора".

Про це заявив історик, автор книги "Убивство Столипіна" (у співавторстві з Дмитром Табачником) Віктор Воронін, повідомляє "Інтерфакс".

За словами Вороніна, встановлення в Києві пам'ятника російському політику "повністю висловлювало настрої населення".

Київська журналістка і письменниця Мирослава Бердник наголосила на неприпустимості ігнорування українським суспільством "своєї історії, частиною якої є і особистість Столипіна".

"Це все наша історія, історія сучасної держави Україна, від якої ми активно відмазуємося, відштовхуємося, тому що воліємо жити в країні з невизначеним минулим, - підкреслила Бердник. - Неможливо в країні з невизначеним минулим будувати майбутнє".

Директор української філії Інституту країн СНД, історик Володимир Корнілов висловив думку про те, що заперечення ролі Столипіна в українській історії - "це продовження вимивання пам'яті киян".

"І коли ми дивимося, як тут у Києві з'являються вулиці, пам'ятні знаки людям, імена яких не говорять нічого навіть історикам, ... коли з'являються вулиці особистостям, які за масштабом своїм просто непорівняні з підошвою великого історичного діяча, яким, поза сумнівом, був П. Столипін - ось поруч вулиця Петлюри з'явилася, наприклад, - заявив Корнілов. - Порівняти у світовому масштабі, що означав Столипін для всієї Російської імперії, органічною частиною якої було й імперське місто Київ, і що сотворив Петлюра... який залишив за собою єврейські погроми".

Петлюра про погроми: "Антисемітизм - це свинство"

Ці заяви були проголошені під час круглого столу, організованого міжнародним фондом "Единый мир" під керівництвом голови правління фонду Едуарда Прутніка.

Як відомо, в жовтні цього року було повідомлено, що фонд "Единый мир" співпрацюватиме з Державною архівною службою "у справі збереження історичної спадщини" Столипіна.

Напередодні Прутнік разом із іншими нардепами-"регіоналами" заявили про намір відновити у Києві пам'ятник Столипіну, який стояв на Хрещатику з 1913 до 1917 року.

В січні цього року комісія Київради з питань культури і туризму не підтримала пропозицію міністерства культури РФ прийняти в дар пам'ятник Столипіну.

Увересні 2011 року прем'єр-міністр Микола Азаров назвав Столипіна "видатним реформатором". Тоді ж група громадян на чолі з російським режисером Нікітою Міхалковим встановила на будинку, де помер Столипін (вулиця Гончара, 33) пам'ятну дошку.

Встановити пам'ятник Столипіну також планує харківський мер Геннадій Кернес.

Пам'ятник Столипіну в Києві знаходився на Хрещатику навпроти міської думи (нинішній Майдан Незалежності). Його встановили в 1913 році, а після Лютневої революції 1917-го революційна маніфестація киян знесла пам'ятник під час іпровізованого "народного трибуналу".

Петро Столипін (1862-1911) - міністр внутрішніх справ і прем′єр-міністр Російської імперії (1906-1911). Народився у Дрездені (Німеччина), був гродненським і саратовським губернатором.

Проводив жорстку політику на укріплення самодержавства. Розпустив Думу, увів військово-польові суди, обмежував політичні свободи, проголошені царським маніфестом від 17 жовтня 1905 року.

Розпочав аграрну реформу, яка мала виховати в Росії міцного селянина-господарника, але не встиг довести її до кінця. Будучи російським націоналістом, вів боротьбу з національними автономіями. За кілька місяців до смерті заявив, що поки він живий, пам'ятника Шевченку в Києві не буде.

Убитий у Київському оперному театрі терористом-есером. Похований у Печерській Лаврі.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.

"Звичайний фашизм": розбір тез про "священную войну" Росії проти України та Заходу

Один із важливих етапів у формуванні російської квазірелігійної доктрини "русского мира", яка за задумом має стати офіційною державною та релігійною ідеологією путінської Росії, відбувся 27 березня 2024 року. У цей день сталася знакова подія – у Залі церковних соборів Храму Христа Спасителя у Москві під головуванням Московського патріарха Кирила було офіційно затверджено "Наказ XXV Всесвітнього російського народного собору", який отримав назву "Настоящее и будущее Русского мира".