У Львові реконструювали стрільців, які створили ЗУНР. ФОТО

1 листопада львівську міську раду захопили Січові стрільці. І туристи, і львів'яни з цікавістю спостерігали, як військовики в сіро-синіх шинелях патрулюють площу Ринок і вхід до мерії.

Реконструкторський захід присвячений подіям ранку 1 листопада 1918 року, коли галицькі українці перебрали владу у Австро-Угорської імперії збройним шляхом. Наслідком Листопадового чину стало утворення Західноукраїнської Народної республіки.

Театралізоване військово-історичне дійство "Українська республіка" на площі Ринок проводять хлопці й дівчата з громадського об'єднання "Товариство пошуку жертв війни "Пам'ять". Вони переодягнені у однострої Українських Січових стрільців (УСС).

Однострій УСС - шинелі та інший одяг австро-угорської імператорської армії. Фото: Валерій ШМАКОВ

У 1918 році Австро-Угорська імперія припинила своє існування. На її місці почали утворюватися національні держави.

18 жовтня 1918 року у Львові було створено Українську Національну раду. До її складу увійшли депутати-українці імперського парламенту, крайових сеймів Галичини і Буковини, представники церкви, партій і населених пунктів.

 Автономна енергетична установка Січових стрільців :)

Метою своєї діяльності Національна рада відкрито проголосила створення держави в межах етнічних українських земель, які досі належали Австро-Угорщині. "І вирішити державну судьбу всіх областей, тим народом заселених".

 Є й невеличка гарматка (здається, гірська 70-міліметрівка)

20 жовтня про плани створення на території Галичини, Буковини й Закарпаття незалежної української держави було повідомлено на урочистому мітингу на площі Святого Юра.

 Зброя та спорядження реконструкторів відповідає історичній епосі. Озброєні "усуси" гвинтівками Маузера, Манліхера і трьохлінійками Мосіна

Рештки імперської адміністрації на словах підтримали план мирного переходу влади в руки українців, пообіцявши не допустити "польських провокацій".

Поляки тим часом теж створювали національну державу і вважали, що Галичина належить їм, бо колись була Руським воєводством у складі польського королівства XV-XVIII сторіч.

Гвинтівка-трьохлінійка, підсумки з набоями до неї і солдатський ремінь із двоголовим орлом Австрійської монархії

28 жовтня поляки утворили у Кракові "Ліквідаційну комісію", яка мала в ніч з 2 на 3 листопада захопити владу у Львові збройним шляхом.

Приїзд комісії до Львова був запланований на 1 листопада. Поляки теж попередили про свої плани імперську адміністрацію.

Польовий кашкет австрійської армії з характерного сірого сукна. Гудзики можна було розщібати і розгортати борти кашкета донизу, захищаючи вуха. Посередині - кокарда з ініціалами імператора Франца-Йосифа I-го (FJI). Праворуч - саморобна кокарда Січових стрільців

Національна рада дещо розгубилася. Імператорський намісник відмовився передавати владу українцям, посилаючись на відсутність вказівок із Відня.

Хтось в раді пропонував почекати депеші з столиці, але один із командирів УСС Дмитро Вітовський вказав на очевидне: "Якщо цієї ночі ми не візьмемо Львів, то завтра його візьмуть поляки".

 Площа Ринок

В ніч з 31 жовтня на 1 листопада Українська Національна рада силами Українських Січових стрільців провела в Королівстві Галичини і Володимерії [адміністративна одиниця Австро-Угорської імперії, переважно нинішня Галичина - ІП] військовий переворот, метою якого було встановлення влади Української Держави (перейменованої згодом на ЗУНР).

Команди Січових стрільців узяли під контроль всі ключові точки Львова - від телеграфу до ратуші.

Ратуша, вона ж міськрада

Близько 7-ої години ранку Дмитро Вітовський доповів представнику Національної ради Костю Левицькому, що українські війська "зайняли Львів і обсадили всі державні установи без проливу крові і взагалі без жертв".

Імператорський намісник передав усю повноту влади українцям і того ж дня відбув потягом до Відня.

У заклику "До зброї!" розповідається, що з Наддніпрянщини йдуть сили Скоропадського "для дальшого походу на Сян. Броди [тоді це місто було на кордоні Австро-Угорщини і Гетьманату - ІП] вже обсаджені українським козацьким військом"

1 листопада 1918 року львів'яни прокинулися вже не в Австро-Угорщині, а в Україні.

Фото: Валерій ШМАКОВ (Львів)

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.

"Звичайний фашизм": розбір тез про "священную войну" Росії проти України та Заходу

Один із важливих етапів у формуванні російської квазірелігійної доктрини "русского мира", яка за задумом має стати офіційною державною та релігійною ідеологією путінської Росії, відбувся 27 березня 2024 року. У цей день сталася знакова подія – у Залі церковних соборів Храму Христа Спасителя у Москві під головуванням Московського патріарха Кирила було офіційно затверджено "Наказ XXV Всесвітнього російського народного собору", який отримав назву "Настоящее и будущее Русского мира".

Німецька весна на Слобожанщині: війська кайзера та українські гайдамаки в спогадах місцевих

Весна 1918 року. Імперська армія Німеччини та Збройні сили Австро-Угорщини разом з Армією УНР звільняють Українську Народну Республіку від більшовиків. Українсько-німецький наступ пролягав через Слобожанщину і зупинився в районі села Лиски. Публікуємо спогади місцевих мешканців, які були свідками визволення Харківщини.