Спецпроект

"Ворскла" відкрила свій музей. ФОТО

Полтавський футбольний клуб "Ворскла" обзавівся власним музеєм. Експонати збирали всім миром, а відкрили установу за участю ветеранів і нинішніх гравців команди.

Про це пише football.ua.

Серед експонатів музею - бутси кращого бомбардира клубу Івана Шарія, футболка вихованця полтавської команди Олександра Мелащенко, форма і атрибутика видатних гравців, програми до матчів, квитки та інші раритетні вже речі. Багато хто з гостей залишали свої автографи на експонатах, як, наприклад, Ігор Кислов, капітан команди, що завоювала бронзові нагороди в 1997 році, який презентував музею футболку збірної Туркменістану.

Музей ФК "Ворскла"

Кращий гравець полтавського футболу 20-го століття Іван Шарій віддав в музей власні бутси. "У цих бутсах провів багато матчів і в першій, і у вищій лігах. Природно, коли хороші бутси - і удар буде трохи краще, точніше", - розповів кращий бомбардир команди.

Бутси Івана Шарія

За словами генерального директора клубу Дмитра Яворського, ідея про створення музею виникла кілька років тому: "Коли я прийшов у клуб, здивувало, що у мене в кабінеті, в службових приміщеннях зберігалося багато реліквій, фотографій, документів з історії команди. Тоді й вирішив створити музей, а зараз за допомогою ветеранів, співробітників клубу нам вдалося його відкрити".

Участь у відкритті музею взяли гравці і тренери нинішньої "Ворскли", які прибули на свято з Харкова, повернувшись зі зборів у Туреччині. Вже екс-гравці "Ворскли" Роман Безус та Євген Селін також презентували музеєві свою екіпіровку, а Йован Маркоскі пообіцяв подарувати пару бутс.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.