АНОНС: лекція до 100-річчя з дня народження останнього командира УПА

До 100-річчя з дня народження Василя Кука Національний музей-меморіал жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького" запрошує послухати лекцію Володимира В’ятровича про останнього командира УПА.

11 січня 2013 року виповнюється 100 років від дня народження Головного командира УПА генерал-хорунжого Василя Кука — "Лемеша". З цієї нагоди історик Володимир В'ятрович прочитає у Львові лекцію "Василь Кук. Життя як виклик".

Час і місце заходу: четвер, 10 січня 2013 року, 18:00 - 19:15. Національний музей "Тюрма на Лонцького" (Львів, вул. Бандери, 1, вхід із вул. Брюллова).

Кандидат історичних наук, голова вченої ради Центру досліджень визвольного руху В'ятрович був знайомий із командиром, а останні роки історик працює із особистим архівом Василя Кука, що за заповітом зберігається в ЦДВР.

Дивіться пряму інтернет-трансляцію лекції на "Історичній Правді".

Дослідник біографії Кука розповідає: "Він першим з ОУН ще у 1937 році пішов у підпілля і залишався останнім командиром Української повстанської армії до 1954 року.

Він народився селянином, а став воїном, мав шанси лише на початкову освіту, але вступив до університету і вільно володів сімома мовами, мав загинути, але вижив, мав зламатися, але не піддався. Генерал-хорунжий Василь Кук — "Леміш" мав бачити "торжество комунізму", але побачив українську незалежність.

Видатний керівник визвольного руху, вправний організатор, талановитий публіцист — автор першої у світі наукової критики комуністичної колгоспної системи, командир найбільшого бою УПА та творець підпільної мережі на Тернопільщині, а потім Дніпропетровщині, Кук залишався лідером і політиком високого ґатунку до кінця життя".

Василь Кук помер у Києві у вересні 2007 року. Попрощатися з останнім командиром УПА у Києві і Львові прийшло понад 100 тисяч людей. Поховали командира в його рідному селищі Красному на Львівщині.

Пам’ятні заходи до 100-річчя Василя Кука пройдуть на могилі командира у Красному, у Львові та Києві.

Про багаторічне протистояння Кука і радянських спецслужб читайте в розділі "Тексти"

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.

"Звичайний фашизм": розбір тез про "священную войну" Росії проти України та Заходу

Один із важливих етапів у формуванні російської квазірелігійної доктрини "русского мира", яка за задумом має стати офіційною державною та релігійною ідеологією путінської Росії, відбувся 27 березня 2024 року. У цей день сталася знакова подія – у Залі церковних соборів Храму Христа Спасителя у Москві під головуванням Московського патріарха Кирила було офіційно затверджено "Наказ XXV Всесвітнього російського народного собору", який отримав назву "Настоящее и будущее Русского мира".

Німецька весна на Слобожанщині: війська кайзера та українські гайдамаки в спогадах місцевих

Весна 1918 року. Імперська армія Німеччини та Збройні сили Австро-Угорщини разом з Армією УНР звільняють Українську Народну Республіку від більшовиків. Українсько-німецький наступ пролягав через Слобожанщину і зупинився в районі села Лиски. Публікуємо спогади місцевих мешканців, які були свідками визволення Харківщини.