У Києві презентують щоденники Довженка

У Києві відбудеться презентація спільного українсько-російського збірника документів "Олександр Довженко. Щоденникові записи. 1939-1956 рр."

Про це повідомляє Державна архівна служба.

Спільний українсько-російський видавничий проект "Щоденники Олександра Довженка" - перша повна наукова публікація щоденникових записів кіномитця за період з 1939 р. по 1956 р.

До недавнього часу щоденники знаходилися на закритому зберіганні у фондах російських архівів відповідно до заповіту вдови митця Юлії Солнцевої.

Згідно з жанром щоденника автор фіксує основні події свого особистого і творчого життя, починаючи з виходу на екрани фільму "Щорс" (1939) і до завершення роботи над сценарієм "Поема про море" (1956).

Докладно описані історичні події, свідком яких був Олександр Довженко: приєднання Західної України до СРСР, початок Великої Вітчизняної війни, відступ армії та окупація України німецькими військами, визволення України (Харкова, Києва), післявоєнні роки, смерть Сталіна і зміни в житті країни.

 Обкладинка видання

Відмінною особливістю цього пронизливого за одкровенням та емоційним напруженням тексту є його творча складова. Саме сторінкам щоденника Довженко довіряв свої найпотаємніші творчі плани, розробки сценаріїв "Україна в огні", "Мічурін", оповідання і незавершений роман "Золоті ворота".

Текст записів передано в авторському викладі російською та українською мовами з подальшим перекладом і розташовано так, як він зберігається в особистому фонді Довженка в Російському державному архіві літератури і мистецтва, загальна кількість одиниць зберігання якого - понад 2,5 тис.

Особливу цінність серед них представляють 74 записні книжки кінорежисера з щоденниковими записами, сценаріями, оповіданнями та статтями.

Час і місце заходу: 28 лютого об 11:15 у конференц-залі Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України (м. Київ, вул. Володимирська, 22а, територія Національного заповідника "Софія Київська").

Читайте також: "Це не німці знищили Київ, а наші дурники". Зі щоденників Довженка"

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.