В інтернет виклали архів останнього командира УПА. ФОТО

Електронний архів українського визвольного руху поповнився колекцією документів про останнього головного командира УПА Василя Кука. Колекція містить фото з різних періодів життя командира, особисті документи, агітаційні матеріали тощо.

До річниці найбільшого бою УПА під Гурбами Електронний архів українського визвольного руху avr.org.ua оприлюднив документи до історії Василя Кука.

Колекція містить фото з різних періодів життя командира, особисті документи, зокрема свідоцтво про хрещення, особову картку Люблінського університету, диплом історичного факультету Київського державного університету, трудову книжку тощо.

Основу колекції становлять документи з архіву Василя Кука, який був переданий згідно з його заповітом у 2007 році у Центр досліджень визвольного руху.

 Василь Кук. Фото 1930-х років. Джерело: архів ЦДВР

Тоді історики отримали приватний архів командира обсягом 2,5 тонни. На даний момент завершується оцифровування цього унікального джерельного комплексу.

"Вперше оприлюднюються листи Василя Кука до його дружини Уляни Крюченко, - розповів керівник архіву Центру досліджень визвольного руху Сергій Погорельчук. - Також цікавими є рукописи наукових статей та фрагмент нарису "Історії ОУН", написаного Василем Куком у підпіллі у 1954 році, нотатки генеалогічних досліджень про його родину.

За словами архівіста, особливу цінність становлять звіти про найбільший в історії УПА бій під Гурбами у квітні 1944 року, де повстанські сили УПА-Південь очолював Василь Кук. Зокрема, документи містять карти бою та Бущанського прориву.

Переглянути колекцію документів можна за цим посиланням.

У колекції — спогади Кука, записані дослідниками Григорієм Дем’яном та Дмитром Куделею, листи до інших керівників підпілля та накази Кука як Головного командира УПА.

 Василь Кук - командир УПА. 1950-1954 рр.

Цікавим та важливим для розуміння особистості Василя Кука є розміщена в Е-архіві доповідна записка голови КГБ при Раді міністрів УРСР Віталія Федорчука на ім’я першого секретаря ЦК КПУ Володимира Щербицького, датована 1973 роком, в якій описується небезпечна діяльність Василя Кука.

"Через двадцять років після арешту "Лемеша", коли головними супротивниками чекістів уже давно були дисиденти, а не повстанці, керівник КГБ України писав про нього як про "найбільш небезпечну особистість у націоналістичному середовищі"", — пише дослідник біографії Кука Володимир В’ятрович.

"Колекція є цілісним комплексом документів, які допоможуть дослідникам у вивченні біографії Василя Кука. Це перша тематична підбірка документів, сформована на основі різних фондів та архівів. Команда Електронного архіву визвольного руху планує періодично готувати такі підбірки для зручності колег", — говорить керівник проекту Андрій Когут.

Кінець листа до дружини від Василя Кука. Жовтень 1960 року. Кук із заслання хоче виграти машину в лотерею або ці цифри є зашифрованим посланням на волю

Нагадаємо, що відкритий у березні Електронний архів визвольного руху avr.org.ua є спільним проектом Центру досліджень визвольного руху, Львівського національного університету імені Івана Франка та Національного музею "Тюрма на Лонцького". Сьогодні в Е-архіві доступні копії 10 184 документів.

Василь Кук (псевда: "Василь Коваль", "Юрко Леміш", "Ле", "Медвідь") (1913—2007) — Головний командир Української повстанської армії, голова Проводу Організації українських націоналістів, голова Генерального секретаріату Української головної визвольної ради, генерал-хорунжий та кавалер Золотого хреста заслуги.

Він першим з ОУН ще 1937 року пішов у підпілля і залишався останнім командиром Української повстанської армії до 1954 року.

У квітні 1944 року відбувся найбільший бій в історії УПА під Гурбами (на півдні Здолбунівського району Рівненської області) з участю відділів УПА-Південь, командиром якої був Василь Кук. Близько 5 тисячам повстанців протистояло 30 тисяч вояків НКВД, проте повстанцям удалося прорвати оточення.

Дивіться також:

Василь Кук: "У мене немає орденів". Останнє інтерв'ю

Листування Кука з іншими командирами УПА. СКАНИ

Як КГБ полювало за Василем Куком і що було після арешту

"Кто такие бандеровцьі и за что они борются". Брошура 1948 року

Знімки УПА, зроблені самими повстанцями. ФОТО

Інші матеріали за темою "УПА"

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.

"Звичайний фашизм": розбір тез про "священную войну" Росії проти України та Заходу

Один із важливих етапів у формуванні російської квазірелігійної доктрини "русского мира", яка за задумом має стати офіційною державною та релігійною ідеологією путінської Росії, відбувся 27 березня 2024 року. У цей день сталася знакова подія – у Залі церковних соборів Храму Христа Спасителя у Москві під головуванням Московського патріарха Кирила було офіційно затверджено "Наказ XXV Всесвітнього російського народного собору", який отримав назву "Настоящее и будущее Русского мира".

Німецька весна на Слобожанщині: війська кайзера та українські гайдамаки в спогадах місцевих

Весна 1918 року. Імперська армія Німеччини та Збройні сили Австро-Угорщини разом з Армією УНР звільняють Українську Народну Республіку від більшовиків. Українсько-німецький наступ пролягав через Слобожанщину і зупинився в районі села Лиски. Публікуємо спогади місцевих мешканців, які були свідками визволення Харківщини.