АНОНС: "Історична правда" на ZIK про Катинь та Олександра Кривенка

У вівторок, 9 квітня, о 22:00 – програма "Історична правда з Вахтангом Кіпіані" запропонує глядачам проаналізувати тему, яку дослідники історії донині називають "найбільшою таємницею СРСР".

Йдеться про злочин, який вчинила радянська влада у квітні 1940-го року, коли у кількох концентраційних таборах (зокрема у Катині) розстріляла більше 20 тисяч полонених колишніх військовослужбовців війська Польського.

Разом з істориком, постійним автором сайту "Історична правда" Олександром Зінченком ми дослідили обставини цього злочину, який, зокрема, відбувався і на території України, і долі родин галичан (не лише вояків), яких також замордували у 40-му році.

Спецпроект "Історичної правди" - "Катинська справа"

Відтак ви побачите унікальне відео, довжиною менше хвилини, де є зафіксовані учасники УПА, зокрема сотенного Володимира Щигельського, на псевдо "Бурлака". 1947 рік. Арешт повстанців на території Словаччини.

У другій частині програми - розмова з професором Ярославом Грицаком про середовище самвидавної газети "Поступ" та першого її редактора Олександра Кривенка, який загинув рівно 10 років тому – 9 квітня 2003 року. Ця газета була надяскравим явищем не лише в медійному, а й суспільно-політичному житті України першої половини 90-их років.

У книжковій рубриці представляжмо книжку "Проти вітру", яку варто прочитати тим, хто цікавиться 60-70-ми роками минулого століття, часами застою, розвиненого брежневізму, коли жменька дисидентів, "малесенька щопта" - за Василем Стусом, рятувала честь нації.

Авторка – Раїса Мороз, учасниця правозахисного руху, в ті роки – дружина одного з найвідоміших політв’язнів – Валентина Мороза. Грекиня за походженням, українка з вибору. Донеччина, Львів, Мордовія, Америка, Канада – такою є географія цієї книжки. Про це видання ми попросили розповісти політв’язня радянських таборів Василя Овсієнка.

"Історична правда" – щовівторка в ефірі телеканалу ZIK о 22:00.

Приєднуйтесь до нашої сторінки у Facebook!

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.