У Миколаєві рятують вежу-гіперболоїд - претендента на Світову спадщину. ФОТО

В Миколаєві на території легендарної гіперболоїдної водонапірної вежі відбулося відкриття алеї імені архітектора Шухова.

Про це повідомляють NikVesti.

Метою заходу було привернення уваги громадськості і влади до збереження Шуховської водонапірної вежі - унікального об'єкту інженерної спадщини України.

 Вежа Шухова, орієнтовно 1910-ті роки

У заході взяли участь правнук відомого вченого Владімір Шухов (Москва), професори з Університету Інсбрука (Австрія), Технічного університету Мюнхена (Німеччина) і Московського державного будівельного (Росія).

Представник місцевого водоканалу повідомив, що протягом квітня-травня була відреставрована ровесниця водонапірної вежі - кам'яна огорожа поблизу неї.

 Вежа Шухова, 2013 рік. Фото: wikipedia.org

Владімір Шухов висловив думку, що башту потрібно реставрувати і відкривати для екскурсійного відвідування мешканцями та гостями міста.

Вежа Шухова - водонапірна вежа висотою 32 метри, виконана за проектом інженера Володимира Шухова для системи міського водопостачання в Миколаєві. Була побудована в 1907 році, функціонувала до 1944 року, коли була підірвана відступаючими німецькими військами.

Відновлена і використовувалася до середини 1958 року. Має статус пам'ятки історії та культури місцевого значення. Міжнародна наукова конференція "Heritage at Risk. Збереження архітектури XX століття і Світова спадщина" (2006 рік) назвала Шуховську вежу серед шедеврів архітектурного авангарду, рекомендованих до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

Аджигольський маяк - іще одна пам'ятка роботи Шухова

Володимир Шухов - архітектор, винахідник і науковець, проектант нафтопроводів, мостів, башт тощо. З 1896 по 1930 роки за його проектами було побудовано понад 200 сталевих сітчастих гіперболоїдних веж.

До наших днів збереглися не більше 20, в тому числі у Черкасах і Помічній (Кіровоградщина). Одні з найкраще збережених - водонапірна вежа в Миколаєві і Аджигольський маяк у Дніпровському лимані (1910 рік, висота - 70 метрів). 

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.