На Дніпропетровщині відкрили пам'ятні знаки воїнам Армії УНР. ФОТО

Благодійний фонд "Героїка" відкрив два пам’ятних знаки на території Дніпропетровської області, присвячених воїнам Армії Української Народної Республіки: меморіальну дошку сотнику Никифору Авраменку та пам’ятник на могилі козака Спиридона Тропка.

У рамках відзначення 120-ліття з дня народження та 40-ліття з дня смерті сотника (капітана) Армії УНР Никифора Авраменка, було відкрито пам’ятну дошку по вулиці Дедишка, 2 у Верхньодніпровську.

Вшанувати легендарного бійця прибули не лише мешканці його рідного Верхньодніпровська, але й гості з Дніпропетровської, Кіровоградської, Запорізької, Київської, Черкаської областей, міста Києва та українці з Польщі.

Меморіальна дошка на честь сотника була відкрита на стіні церкви УПЦ КП у Верхньодніпровську

Галина Авраменко, рідна донька сотника, яка мешкає у Познані, передала до Верхньодніпровська землю з могили батька.

Вшанувати Никифора Авраменка не прибули представники місцевої влади, проігнорувавши запрошення організаторів. Натомість урочисту подію відвідали численні нащадки сотника із Запоріжжя та Кіровограда.

Того ж дня у сусідньому з Верхньодніпровськом селі Дніпровокам’янка фонд "Героїка" відкрив пам’ятник на могилі козака (рядового) Армії УНР Спиридона Тропка, який загинув 1918 р. в бою з махновцям за місто Катеринослав (тепер Дніпропетровськ).

За радянських часів могила дивом збереглись завдяки місцевому селянину Василю Сідаку, який зберіг місце поховання воїна у його рідному селі. Спогади родини Сідаків зібрав краєзнавець Сергій Злючий.

У 2013 році науковець Олег Репан віднайшов у фондах Державного архіву Дніпропетровської області відомості про смерть та похорон Спиридона Тропка, за якими вдалось встановити точну дату загибелі козака.

Завдячуючи допомозі жертводавців та численних волонтерів: представників Верхньодніпровського козацтва і січеславських свободівців – на могилі бійця вдалось встановити петлюрівський хрест.

Фото: фонд "Героїка"

"Своєю діяльністю ми прагнемо донести до людей не лише історичну правду, - підкреслив керівник фонду "Героїка" Павло Подобєд. - Допоки українці цуратимуться тих, хто поставив на перше місце батьківщину, а не гроші і маєтки – доти ми заслужено житимемо в державі безправ’я та свавілля".

Благодійний фонд "Героїка" - громадський рух, який ставить на меті відродження українських військових поховань, встановлення пам’ятників та пам’ятних знаків на честь борців за незалежність України.

Від часу появи (2010 р.) "Героїка" встановила більше 20 монументів та пам’ятних знаків у Києві, Херсонській, Рівненській, Івано-Франківській, Черкаській, Тернопільській, Хмельницькій та Київській областях.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.