МОСТУ ПАТОНА - 60 РОКІВ. Фото

Рівно 60 років тому, 5 листопада 1953 року в Києві було урочисто відкрито міст імені Євгена Оскаровича Патона.

Про це повідомляє Голос.ua.

Відкриття першого стаціонарного мосту через Дніпро в післявоєнному Києві було приурочено до 10-oї річниці визволення Києва від німців.

Монтаж першого прольоту моста Патона почався влітку 1941 року, але війна завадила будівницту.

Міст Патона став першим у світі суцільнозварним - монтаж усіх його елементів проводився за допомогою автоматичного і напівавтоматичного електрозварювання. Довжина мосту - 1543 метри, на 300 метрів більше за довжину Хрещатика.

 

Очевидці згадували, що для повоєнного Києва відкриття мосту Патона стало надзвичайною подією, адже це була перша капітальна переправа, що з'єднала обидва береги Дніпра.

Інженер-проектувальник Євген Оскарович Патон помер за кілька місяців до завершення будівництва. Міст назвали на честь творця.

За словами київського історика Віталія Ковалинського, в цій місцевості існували переправи з давніх часів.

В ранньомодерні часи тут діяв Наводницький перевіз, що складався з двох поромів і дерев'яного мосту через Тельбін (тоді це була затока Дніпра). Переправа зазвичай наводилася після весняної повені - тому й називалися Наводнича.

Також це узагальнена назва кількох мостів через Дніпро, які існували з 1713 року в районі сучасного Наводницького парку, де стоїть пам'ятник засновникам Києва. 

В 1744 році був побудований стаціонарний дерев'яний міст довжиною 450 сажнів з мотузяними поручнями, звитими з лози, що належав Києво-Печерській лаврі.

На початку Першої світової війни, в 1914 році, тут був споруджений стратегічний дерев'яний міст на палях, який спалили в червні 1920 року відступаючі польські війська.

У березні 1921 року міст був відновлений і проіснував до середини 1930-х років. У 1935 році замість збудували новий дерев'яний міст, який також був зруйновано - у вересні 1941 року.

За німецької влади на Наводницькому перевозі збудовано тимчасовий міст Райхенау, названий на честь генерал-фельдмаршала Вальтера фон Райхенау. Під час боїв за Київ восени 1943 року він теж був підірваний.

Зараз залишилися тільки кілька старих кесонних опор, які іноді при низькому рівні води можна побачити над поверхнею Дніпра навпроти Наводницького парку лівіше сучасного мосту Патона.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.