В інтернеті вивісили архіви ОУН, які пролежали півсторіччя в землі

Два архіви ОУН 1947-1951 років, які пролежали в землі понад 50 років, Центр досліджень визвольного руху відреставрував та виклав у вільний інтернет-доступ.

Документи можна переглянути на сайті Електронного архіву визвольного руху, повідомляє прес-служба ЦДВР.

Архів Бібрецького районного проводу Організації українських націоналістів знайшли закопаним у молочному бідоні в сусідньому Пустомитівському районі Львівської області ще у травні 2011 року.

Серед документів, які передали Центру досліджень визвольного руху, — листівки, часопис "Ідея і чин", інформативні, касові звіти підпілля ОУН, дані про діяльність колгоспів, списки арештованих та депортованих за 1944-1951 рр., комуністів персонального складу радянських адміністративних і каральних структур, машинно-тракторних станцій  і комсомольців, шкіл та вчителів по Бібрецькому району Львівської області та ін.

"Цікавою в знахідці є серія із двох бофонів на Великодню тематику, номіналами п’ять та двадцять карбованців. Це своєрідні квитанції на бойовий фонд, які видавались населенню за кошти або, приміром, продукти, віддані для потреб підпілля ОУН. Вони виконували як фінансову, так і пропагандистську функцію", — розповідає керівник архіву ЦДВР Андрій Усач.

Переглянути документи з Бібрецького архіву можна за посиланням.

В іншому архіві, знайденому у травні 2012 року в колишньому Рава-Руському (нині — Жовківському) районі Львівської, є підпільні видання.

"Виявлені брошури, часопис "Бюро інформації УГВР" [Української головної визвольної ради — підпільного парламенту], листівки дають змогу прослідкувати тематичне поле інформаційних матеріалів підпілля ОУН, які поширювались як серед власне підпільників, так і цивільного населення на межі 1940-1950-х рр.", —  зазначає архівіст.

Переглянути Рава-Руський архів можна за посиланням.

На думку Усача, складені підпільниками списки можуть зацікавити не лише родичів, але й істориків, стати вагомим статистичним джерелом відповідних досліджень.

Нагадаємо, що Електронний архів визвольного руху є спільним проектом ЦДВР, ЛНУ імені Франка та музею "Тюрма на Лонцького".

Раніше Е-архів викладав в інтернет колекції документів, дотичних до:

- "мельниківського" підпілля - так званої ОУН(м);

- щоденникових записів бійців УПА;

- Карпатської України;

- шифрування і кодування документів ОУН;

- Волинської трагедії;

- масових розстрілів в'язнів НКВД улітку 1941 року;

- польського підпілля у Львові 1942-44 років;

- дослідження ідеолога ОУН про фашизм (1946);

- останнього командира УПА Василя Кука.

Сьогодні в Е-архіві доступні копії понад 15 тисяч документів.

Дивіться також інші матеріали за темами "Архіви" та "ОУН"

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.

"Звичайний фашизм": розбір тез про "священную войну" Росії проти України та Заходу

Один із важливих етапів у формуванні російської квазірелігійної доктрини "русского мира", яка за задумом має стати офіційною державною та релігійною ідеологією путінської Росії, відбувся 27 березня 2024 року. У цей день сталася знакова подія – у Залі церковних соборів Храму Христа Спасителя у Москві під головуванням Московського патріарха Кирила було офіційно затверджено "Наказ XXV Всесвітнього російського народного собору", який отримав назву "Настоящее и будущее Русского мира".