Він належав дитині, що жила на рубежі V і VI століть нашої ери в місті Шалон-сюр-Саон на півдні Бургундії, повідомляє Лента із посиланням на New Scientist.
Вчені, що працювали на ранньосередньовічному кладовищі в Шалоні-сюр-Саон, знайшли останки 94 осіб - зокрема, скелет дитини зі слідами брахіцефалія (аномального скорочення мозкової коробки) і тонкими кістками черепа.
Ці анатомічні риси характерні для синдрому Дауна, стверджує археолог Університету Бордо Мете Рівою.
За словами Рівою, дитину поховали так само, як і інших жителів містечка: вона лежала на спині, головою на захід. Ба більше, дитя не закопали окремо - як чинили, наприклад, із злочинцями і прокаженими.
Археолог упевнена: цей факт вказує на те, що в Середньовіччя діти з синдромом Дауна не вважалися неповноцінними людьми. Однак інші вчені не згодні з таким сміливим висновком: навряд чи можливо говорити про цінності і забобони стародавнього суспільства на основі положення скелетів у могилі.
Синдром Дауна - генетичне захворювання, що приводить до затримки розумового і мовного розвитку. У носіїв синдрому - зайва (третя) копія двадцять першої хромосоми. Зараз із ним народжується одна дитина з 800-1000.
Вперше описаний синдром Дауна був у XIX столітті, проте вважається, що люди народжувалися з цим захворюванням ще в глибоку давнину. Однак археологам майже не траплялися кістки і черепи з яскраво вираженими рисами синдрому.
Дивіться також інші матеріали за темою "Археологія"