Стартував проект усної історії про російсько-українську війну

Запорізькі історики представили перший випуск спогадів учасників АТО.

У книзі - розповіді ветеранів про бойові дії, віру, мотиви мобілізації, успіхи і втрати на війні, повідомив кореспондент Історичної Правди.

В реалізації проекту беруть участь Український інститут національної пам’яті (УІНП), історичний факультет Запорізького національного університету (ЗНУ) і Запорізька облдержадміністрація.

Понад рік тому група науковців із Запоріжжя почала цикл історичних лекцій у військкоматах області. Під час цих лекцій слухачі-військовослужбовці ділилися настільки цікавими подробицями бойових дій, що було прийнято рішення започаткувати окремий проект із усної історії.

"Це російсько-українська війна, яка з політичних причин називається антитерористичною операцією, - зазначив директор департаменту культури Запорізької ОДА Владислав Мороко. - І ми маємо записати історію цієї війни такою, яка вона була. Щоб історики майбутнього могли зрозуміти, за що і як воювала українська армія".

На даний момент підготовлено чотири випуски матеріалів, перший із них уже видано. До опублікованих свідчень додані географічні карти територій, де відбувалися описані події.

"Наше завдання - зібрати максимальну кількість правдивих розповідей про цю страшну війну XXI сторіччя, - наголосив Мороко. - І ця війна не закінчена, вона триває. Повірте нам, запоріжцям, які живуть за 100 км від фронту".

Під час збору спогадів історики застосовують системний підхід, розділяючи свідчення на сім груп: службовці ЗСУ, Нацгвардія, добровольці, МНС, МВС, прокуратура, волонтери, переселенці.

"У зв'язку зі специфічним досвідом представників цих груп були складені окремі опитувальники для кожної категорії, щоб пізніше науковцям було легше співставляти й осмислювати ці свідчення", - зазначив доцент кафедри новітньої історії України ЗНУ, кандидат історичних наук Олексій Штейнле.

За його словами, українці 70 років не жили в умовах повномасштабних військових дій, тому розповіді очевидців є унікальним людським досвідом у цій ситуації.

Наразі записано усні розповіді понад 40 учасників подій, у планах - ще десятки інтерв'ю. До першого друкованого випуску увійшли свідчення шести очевидців з різних груп, наступні планується робити тематичними.

"Окремий випуск хочемо присвятити 55-ій артилерійській бригаді, - зазначив Штейнле. - Це найбільший підрозділ у Запоріжжі, і місто дуже пишається своїми "богами війни".

Ще один напрямок роботи запорізьких істориків - музеєфікація артефактів російсько-української війни 2014-2015 років.

Один із майбутніх експонатів - пробита кулею армійська фляга, яка під Маріуполем врятувала життя бійцю 37-го окремого мотопіхотного батальйону з позивним "Аул". Збереглася і куля, що, пробивши флягу, застрягла в "розгрузці" військовослужбовця.

"Плануємо також створити сайт, і там будуть не тільки спогади і розшифровки, - додав історик. - Один із пріоритетів - фото і відеоролики з мобільних телефонів військовослужбовців, зняті безпосередньо під час подій".

Випускник історичного факультету ЗНУ В'ячеслав Зайцев, чиї спогади увійшли у перший друкований випуск, служив на посаді гранатометника в 79-ій аеромобільній бригаді. Був двічі поранений (жовтень 2014 року - Донецький аеропорт, лютий 2015 року - Дебальцеве). Нагороджений медаллю "За мужність" ІІІ ступеня.

"Перша атака "Граду", це здається, початок липня, саме з Росії, і з цього часу нас почали засипати просто "Градом". По [іншій] бригаді вже били "Ураганом", - пригадав Зайцев. - Для того, щоб уявити різницю, "Град" – це приблизно 40 кг, а "Ураган" – 270 кг. Це був "морський бій", але не з нашого боку, ми не могли відповідати. Це вони грали – влучать чи ні. Але ми виконували дуже корисну функцію, витягуючи на себе силу сепаратистів та росіян".

За словами першої заступниці голови УІНП Аліни Шпак, записані свідчення є також безцінним архівом усної історії.

"Крім паперових книг, залишиться архів спогадів, який стане базисом для подальших досліджень про війну", - зазначила чиновниця.

Усна історія - науковий збір і опрацювання історичної інформації про осіб, родини, важливі події тощо за допомогою інтерв'ювання учасників або очевидців.

Інші матеріали за темою "Усна історія"

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.

"Звичайний фашизм": розбір тез про "священную войну" Росії проти України та Заходу

Один із важливих етапів у формуванні російської квазірелігійної доктрини "русского мира", яка за задумом має стати офіційною державною та релігійною ідеологією путінської Росії, відбувся 27 березня 2024 року. У цей день сталася знакова подія – у Залі церковних соборів Храму Христа Спасителя у Москві під головуванням Московського патріарха Кирила було офіційно затверджено "Наказ XXV Всесвітнього російського народного собору", який отримав назву "Настоящее и будущее Русского мира".

Німецька весна на Слобожанщині: війська кайзера та українські гайдамаки в спогадах місцевих

Весна 1918 року. Імперська армія Німеччини та Збройні сили Австро-Угорщини разом з Армією УНР звільняють Українську Народну Республіку від більшовиків. Українсько-німецький наступ пролягав через Слобожанщину і зупинився в районі села Лиски. Публікуємо спогади місцевих мешканців, які були свідками визволення Харківщини.