Щоденники та листи очевидців Другої світової війни з Архіву СБУ опублікували онлайн. СКАНИ

Друга Світова в нотатках очевидців — Архів СБУ спільно з Центром досліджень визвольного руху публікують у відкритому доступі щоденники, спогади та листи про реалії служби в Червоній армії, німецьких концтаборів та життя окупованої України.

Колекція з 87 документів містить щоденник лейтенанта Червоної армії Миколи Хоменка, за нібито антирадянські вислови в якому його засудили до 10 років таборів, щоденник-спогад генерал-майора Червоної армії Тонконогова Якова про його перебування у концентраційному таборі Дахау, листи о. Осипа Кладочного про життя окупованих Вінниці, Житомира та Києва, а також щоденники німецьких офіцерів та солдатів та ін.

Цікавими виписки із щоденника 39-річного лейтенанта Миколи Хоменка, який з 1938 по 1946 роки перебував на службі в Червоній армії.

"Зі щоденників Хоменка видно справжні настрої червоноармійців-фронтовиків у той час. Впродовж 1939-1947 років він вів щоденник, за висловлені у якому думки "антирадянського характеру" і був відданий під слідство у 1950 р.

На слідстві Хоменко запевняв, що записи мали суто особистий характер — відображали його переживання, настрої, зокрема і під час служби в Червоній армії. Його засудили до 10 років таборів", — розповів керівник архіву Центру досліджень визвольного Андрій Усач.

Перша сторінка виписок із щоденника Хоменка Миколи за 1940-1947 роки (документ МГБ УРСР).

Один із записів у щоденнику, визнаний "антирадянським", був зроблений 15 травня 1945 р., за кілька днів після капітуляції ІІІ Райху: "Весна этого года открывает новую эпоху, эпоху мира. Но что даст этот мир? Даст ли он покой, долгожданную много обещанную "зажиточную" жизнь. Ведь пролито много крови, погибли миллионы человеческих жизней, народ перенес неописуемое страдания.

Получим ли мы возможность жить, наконец, для себя или снова борьба за кусок хлеба и снова то же сначала? Вот какие вопросы сейчас волнуют миллионы людей. Но почему я не вижу радости на лицах солдат и офицеров. Они серы и безрадостны.

В самом деле, что ждет каждого из нас по возвращени на родину? Каждого ожидает борьба за кусок хлеба и драные штаны, бесконечное соревнование и ударничество до удара, нервная беспокойная жизнь для государства, а не для себя и семьи".

У записі від 31 грудня 1946 р. Хоменко визнавав, що його передчуття цілком справдились: "Возвращаясь домой с фронта после этой громкой победы, мы ждали изменения к лучшему, смягчения диктатуры и гнета, но все остается без изменений".

Окрім самого щоденника на Е-архіві опубліковано також протоколи допитів Миколи Хоменка, поставнови про арешт, заключення прокурорів, докладні записки радянських спецслужб, обвинувальний вирок і т.п.

Значну частину колекції документів займають листи отця Осипа Кладочного, який був секретарем митрополита УГКЦ Андрея Шептицького і на його прохання відправився до Києва через Вінницю та Житомир, щоб з’ясувати, як живуть українців на окупованих землях.

Ось деякі уривки з листів о. Кладочного: "…в Києві немає чого їсти і люди пухнуть з голоду. Мені розповідав один лікар – Пухаревський, що в Києві щодня помирає близько 200 людей від голоду",

"Населення міста Києва рятуючись від голоду йде на сотні кілометрів від Києва із саночками, обмінюють все що можуть і везуть муку та ін. в Київ, але не завжди вдається їм це все довезти, дуже часто в них відбирають".

 Перша сторінка лист Кладочного Йосифа до Митрополита Андрея Шептицького про боротьбу німецької влади з ОУН(б) і ОУН(м) за 26.03.1942 р. (документ КГБ УРСР)

Крім цього отець подає відомості про політичні репресії власне супроти українців, а також інформацію про підпільну роботу НКВД: "Політичне положення фатальне. Репресії такі, що люди згадують з тугою большевиків…

В часописах і через радіо товчуть, що злочином є, коли хто з українців хоче своєї держави…НКВД вже не робить саботажів з домами, але зате мордують людей по домах (замордовано ножами Ревуцького і його жінку) і енкаведисти втискаються до Гестапо і там діють проти українців".

Також опубліковано щоденники німецьких офіцерів та солдатів, що були захоплені під час боїв на Південно-Західному фронті. Як розповів директор Архіву СБУ Андрій Когут, один із них розповідає про перші дні окупації Києва:

"Німецький офіцер, описує власні спостереження та емоції від захоплення міста, враження від спілкування з киянами. Він зазначає, що місцеві мешканці повідомляли їх про замінування відступаючою Червоною армією багатьох будівель та місць.

Зазначає про страх спілкування киян з німцями та пояснює це наслідками більшовицького терору. Інший витяг зі щоденника єфрейтора радіозв’язку під Вовчанськом (Харківська обл.) свідчить про те як німецькі солдати оцінювали умови війни на Східному фронті"

Перша сторінка спогадів Тонконогова Якова із описом концентраційного табору "Дахау" за червень 1944 — травень 1945 рр. 

Колекцію документів можна переглянути на сайті Електронного архіву визвольного руху avr.org.ua за посиланням.

Як відомо, 8 травня в Україні відзначають День пам’яті та примирення, а 9 травня — День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Детальна програма заходів до Дня пам'яті та примирення і 71-ї річниці перемоги над нацизмом. Інформаційні матеріали за посиланням. Візуальні та відеоматеріали тут.

Нагадаємо, що відкритий у березні 2013 року Електронний архів визвольного руху avr.org.ua є спільним проектом Центру досліджень визвольного руху, Львівського національного університету імені Івана Франка та Національного музею "Тюрма на Лонцького". Сьогодні в Е-архіві доступні копії 23398 документів. Місія проекту — робити минуле доступним.

 

Причини масового полисіння дітей у Чернівцях влітку 1988 року

Взятися за написання цієї статті спонукали мене публікації, у яких протягом 30 років після трагедії, що зачепила багатьох чернівчан, продовжують поширювати брехню про причини масового полисіння у Чернівцях. І найголовніше, що змусило це зробити - передчасний відхід у вічність мого колеги по роботі та товариша - Анатолія Галіна, який у часи тоталітарного режиму не побоявся піти проти системи, завдяки зусиллям якого стали відомі справжні причини полисіння у Чернівцях влітку 1988 року.

"Редактор" Василь Мудрий і його "Діло"

У списку тих, кого дуже хотіли завербувати в 1930-ті роки працівники НКВД СССР, був тодішній голова Українського національно-демократичного об'єднання – найпотужнішої західноукраїнської парламентської партії і головний редактор найстарішої української галицької газети "Діло" Василь Мудрий.

Як Роман Шухевич-"Щука" тричі березневу Тису перепливав

Роман Шухевич був чудовим плавцем, чемпіоном українських національних змагань з плавання. У нього була цивільна мрія – до 40-річчя переплести протоку Ла-Манш. Готувався, тренувався, багато плавав. Але на практиці – довелось боротись з окупантами й тричі долати Тису. Не для того, щоб втекти від відповідальності. А для того, щоб виконати свій обов'язок вояка, борця за незалежну й соборну Україну.

Яким був радянський лад? Судження історика

Деякі експерти пов'язують оптимістичні для нас перспективи в російсько-українській війні з відходом Владіміра Путіна від влади. Однак він є надто пересічною фігурою, яка не заслуговує сполученого з нею терміну "путінізм". Ми повинні усвідомити самі і переконати союзників у тому, що Російська Федерація являє собою екзистенційну загрозу для всіх народів, які потрапили в орбіту Кремля. Конкретна фігура очільника російських панівних кіл – справа другорядна. Ця країна готова порушувати встановлений світопорядок за будь-яких умов.