АНОНС: У Львові — лекція про бандерівців у концтаборі Аушвіц

Національний музей-меморіал "Тюрма на Лонцького" запрошує 8 травня на лекцію Олесі Ісаюк "Бандерівці в Аушвіці: вижити і не зламатися"

Аушвіц стійко асоціюється з нацистськими злочинами і стражданням мільйонів людей з усієї Європи. Але досі мало відомий факт, що серед в'язнів Аушвіца були і українці, а серед цих українців — і члени ОУН (б).

Вони потрапили у пекло Аушвіца улітку 1942 року. Більшість з них дожила до січня 1945 року, коли, відступаючи під ударами Червоної армії, нацисти спішно ліквідовували концтабір.

Пережили "марш смерті" до концтаборів у глибині Німеччини. Їхня свобода прийшла майже разом з закінченням війни — 6 травня 1945 року. 

 

Середня тривалість життя в'язня Аушвіцa складала 4 місяці. 

Бандерівцям з Аушвіца вдалося щось на грані можливого — прожити у концтаборі майже три роки і втратити тільки невелику частину товаришів. 

Що допомагало їм вижити? На які жертви треба було піти? Що пережити? Перед якими викликами постати?

Про все це — у відкритій лекції наукової співробітниці Центру досліджень визвольного руху та Національного музею "Тюрма на Лонцького", доктора гуманітарних наук Олесі Ісаюк.

8 травня — День пам’яті та примирення. Також це річниця завершення Другої світової війниу Європі. 

Лекція відбуваєтсья в рамках інформаційної кампанії "УПА — відповідь нескореного народу".

Понеділок, 8 травня, 16.00

Місце: Національний музей-меморіал "Тюрма на Лонцького" (м. Львів, вул. Бандери, 1).

Вхід вільний.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.