У Чехії знайшли могили поляків, загиблих під час спроби вирватися за "залізну завісу"

У Чехії виявили поховання шести польських жертв, загиблих від струму на кордоні Чехословаччини, за смерть яких відповідальний колишній комуністичний керівник МВС ЧССР Любомір Штроугал.

Про це йдеться в повідомленні Платформи європейської пам'яті та сумління, яке є в розпорядженні "Історичної правди".

Любомір Штроугал (1924 р. н) — член ЦК Компартії Чехословаччини з 1958 року, міністр внутрішніх справ Чехословацької Соціалістичної Республіки (1961—1965) та прем’єр-міністр ЧССР (1970—1988). Фото: Вікіпедія 

Дослідники Платформи розшукали могили шістьох із тринадцяти ідентифікованих польських жертв, які загинуди від удару електричним струмом на кордоні Чехословаччини.

Відповідальність за їхні смерті лежить передусім на колишньому міністрі внутрішніх справ (1961—1965), пізнішому члені Політбюро та прем’єр-міністрі (1970—1988) Любомірі Штроугалі.

Польський Інститут національної пам’яті, який ініціював кримінальне провадження у справах, які ґрунтуються на відкриттях Платформи в лютому цього року, минулого місяця заявив про свій інтерес в ексгумації решток польських громадян.

Загиблі поляки, що в 1961—1965 роки загинули під час проби перейти чехословацько-австрійський кордон 

Ґрунтуючись на поданні Платформи європейської пам’яті і сумління прокурори Головної комісії з розслідування злочинів проти польської нації (яка є підрозділом польського ІПН) відкрили цього лютого кримінальне провадження у справах убивств польських громадян на Чехословацькому кордоні впровдовж 1961—1965 років, коли Любомір Штроугал (1924 р. н.) був міністром внутрішніх справ.

 Загиблі поляки, що в 1961—1965 роки загинули під час проби перейти чехословацько-австрійський кордон

Команда дослідників Платформи ідентифікувала загалом тринадцять польських жертв, які померли від удару електричним струмом високої напруги на огорожах на кордоні Чехословаччини й Австрії в час, коли Штроугал був міністром. Дальша робота, спрямована на визначення долі тіл загиблих осіб, привела поки до шести могил, у яких найімовірніше досі спочивають їхні останки.

Едвард Біль (1924—1964) — громадянин Польщі, який загинув під час переходу кордону між Чехословаччиною й Австрією 

Відповідно до комуністичних настанов, тіла тих, кого вбили на кордоні "залізної завіси" належало ховати в безіменних могилах, зрівняних із землею. Про поховання не дозволялося інформувати нікого з родичів або близьких.

Платформа європейської пам'яті та сумління — міжнародний проект, метою якого є дослідження злочинів тоталітарних режимів і недопущення повторної появи тоталітаризму в Європі.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.