АНОНС: Лекція про українсько-кримськотатарське партнерство у 1917 році

Що ми, сучасні громадяни України, знаємо про відносини українського і кримськотатарського народів у минулому?

Більшість, на жаль, не так вже й багато. До того ж у частини представників старшого покоління ці уявлення спираються на негативні стереотипи щодо кримськотатарського народу, сформовані радянською пропагандою. 

 

Між тим український і кримськотатарські етноси сформувалися на території, яка лежить у межах сучасних міжнародно визнаних кордонів України. Вони обидва є важливими складовими української політичної нації, відносини між їх представниками є суттєвими для визначення морально-політичного клімату в країні.

Пропонуємо поспілкуватися про один із ключових моментів у багатовіковій кримськотатарсько-українській взаємодії – налагодження співпраці у бурхливих революційних трансформаціях 1917 року, коли на арену історії вийшли масові модерні національні рухи обох народів. 

Лекцію читатиме Андрій Іванець, к.і.н., працівник Науково-дослідного інституту українознавства МОН України, координатор ГО "Таврійська гуманітарна платформа". Захід відбудеться в рамках проекту "LIKБЕЗ. Уроки історії".

14 жовтня, суботу, 16:00

Місце: Національний музей історії України (Київ, вул. Володимирська, 2, 1 поверх).

Організатор: LIKБЕЗ. Історичний фронт.

Вхід за музейним квитком.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.