Українська правда
Історична правда
Постійна адреса публікації: https://www.istpravda.com.ua/short/2019/01/19/153547/

In memoriam. Помер член Проводу ОУН Омелян Коваль

19.01.2019
Сьогодні о 10-й годині ранку, на 99-му році життя, у Львові помер Омелян Коваль — провідний член ОУН(б), політв’язень нацистських концтаборів, активний громадський і політичний діяч.

Про це повідомив на своїй сторінці у "Фейсбуці" історик Микола Посівнич.

Коваль Омелян Васильович народився 24 лютого 1920 року в с. Рахиня, нині Долинського району Івано-Франківської області. Закінчив кооперативні курси Ревізійного союзу українських кооперативів у м. Долині, курси кооперативних плановиків у Львові. Восени 1938 року вступив в ОУН, займався вишколами Юнацтва, мав псевдоніми "Дир" і "Дем’ян".

1 липня 1941 року Омелян Коваль, що був уже референтом пропаганди повітового проводу ОУН, організував проголошення Акта відновлення Української держави в Долині. 15 вересня під час масових арештів націоналістів нацистська спецслужба СД заарештувала його та інших оунівців і кинула до в’язниць на вул. Лонцького у Львові та Монтелюпіх у Кракові.

 Омелян Коваль - в'язень Аушвіца

20 липня 1942 року Коваля етапували до концтабору Аушвіц, де він став в’язнем під № 49730. Разом із ним були відомі діячі ОУН, яких адміністрація табору називала "групою Бандери" — Степан Ленкавський, Юліан Савицький, Петро Мірчук, брати Степана Бандери — Василь і Олекса та ін. Коли Аушвіц евакуювали на захід, Омеляна Коваля відправили в концтабір Маутхаузен, згодом у філії Мельк і Ебензе в Австрії. Він вийшов на волю 6 травня 1945 року.

З 1948 року Омелян Коваль мешкав у Брюсселі (Бельгія). У Лювенському католицькому університеті він здобув ступінь магістра торговельно-консульських наук, навчався на економічному факультеті Українського господарсько-технічного інституту (Західна Німеччина).

 Фото: FB Миколи Посівнича

Омелян Коваль був активним громадським діячем української еміграції в Бельгії та світі. Заснував і в 1951—1963 роках очолив Спілку української молоді в Бельгії. 20 років очолював Центральну управу і Центральну виховну раду СУМ (1958—1978). Був генеральним секретарем Українського допомогового комітету в Бельгії (1951—1987), відтак – його головою (1987—2005).

Коваль також був секретарем (1970—1991) і головою (1991—2006) Головної ради українських громадських організацій Бельгії (ГРУГОБ), одним із президентів Європейського конгресу українців (1992—1995), а згодом і його почесним головою.

1967 року Омелян Коваль був серед співзасновників Світового конгресу українців, довголітнім членом його Ради директорів. Тереновий провідник ОУН(б) в Бельгії, член Проводу Закордонних частин ОУН (з 1957 року), займав посади референта виховного, зовнішньої політики, внутрішньої політики, секретаря Головного проводу. Член Антибільшовицького блоку народів.

Провідник ЗЧ ОУН Ярослав Стецько кооптував Коваля в Українське державне правління (уряду в екзилі) в 1986 році на посаду керівника департаменту внутрішньої політики.

Омелян Коваль показує татуювання з табірним номером, Львів, 2012 рік. Фото: Володимир В'ятрович 

Омелян Коваль успішно займався бізнесом. Протягом 1950—1962 років працював директором кооперативу "Дніпро". У 1962 році заснував видавництва і друкарні, де виходили журнали СУМ "Крилаті", "Авангард", "Вісті" та інша література. До 1985 року Коваль був директором видавництва.

Ніколи не мав громадянства Бельгії, а користувався статусом біженця ООН, згідно з Женевською конвенцією. У 1997 році отримав громадянство незалежної України разом із дружиною Іванною-Катериною Куропась. Влітку 2013-го подружжя оселилося у Львові.

Омелян Коваль велику увагу приділяв вихованню дітей і молоді. Протягом 1992—1995 років він відвідувавав школи й виші у 23-х областях України й поширював ідеї педагога Григорія Ващенка. Виступив співзасновником Всеукраїнського педагогічного товариства ім. Г. Ващенка (1995).

 Подружжя Ковалів: Омелян та Іванна-Катерина (померла 2016 року). Фото: FB Миколи Посівнича

Омелян Коваль — лауреат численних державних, церковних і громадських нагород: орден "За заслуги" ІІІ ступеня (2010), почесний знак св. Юрія від м. Львова (2012), бельгійський королівський орден Леопольда II-го із званням офіцера (2015), орден Володимира Великого від УПЦ КП (2015), орден Свободи (2015). ЦУ СУМ удостоїла Коваля найвищим своїм званням "Витязя".

Був почесним громадянином м. Долини, де 24 вересня 2015 року на його честь перейменували вулицю Валентини Терешкової.

2018 року вийшли спогади Омеляна Коваля "Спомини мого життя. Львів-Auschwitz-Брюссель".

© 2010-2020, Українська правда, Історична правда
Використання матеріалів сайту дозволено лише з посиланням (для інтернет-видань - гіперпосиланням) на "Історичну правду".