Мінкульт: Пам’ятник маршалу Жукову поки є місцевою пам’яткою з незрозумілою культурною цінністю

Міністерство культури України прокоментувало ситуацію з пам'ятником Георгію Жукову в Харкові. Поки він є пам'яткою історії місцевого значення «до вирішення питання про включення (невключення) об’єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам’яток України».

Про це повідомили у прес-службі Міністерства культури України у відповідь на інформаційний запит видання «МедіаПорт».

З документа випливає, що пам’ятник Жукову не включений до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, але перебуває на обліку як пам’ятка історії місцевого значення «відповідно до законодавства, яке діяло до набрання чинності Закону України «Про охорону культурної спадщини» […], і відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» є пам’яткою до вирішення питання про включення (невключення) об’єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам’яток України».

 

«Об'єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації. Таким чином, об’єкт, взятий на облік як пам’ятка, безперечно має цінність, про що зазначається в обліковій документації її розробником та є предметом оцінки органу охорони культурної спадщини, уповноваженому приймати таке рішення», — відповіли у Мінкультури.

Проте щодо цінності монумента відомство не має даних:

«…в Мінкультури відсутні документи, які станом на 18.09.1997 були підставою для прийняття Харківської обласної державної адміністрації  рішення про взяття на облік пам’ятника Г. К. Жукову на проспекті Петра Григоренка, 15. Тому, зазначити, які характерні властивості цього об'єкта культурної спадщини  становлять його історико-культурну цінність, на підставі якої він  визнаний пам'яткою, не можемо».

Нагадуємо, що 2 червня група активістів, які пікетували з'їзд партії «Довіряй справам», влаштували «коридор ганьби» для учасників з'їзду, а також знесли бюст Жукову, який перебував у декількох сотнях метрів від місця проведення партз'їзду.

Міський голова Харкова Геннадій Кернес заявив, що пам'ятник буде відновлений найближчим часом за рахунок коштів благодійного фонду народного депутата Віталія Хомутинника «Відродження».

Національна поліція через повалення погруддя маршала Радянського Союзу порушила кримінальне провадження.

Президент України Володимир Зеленський закликав владу Харкова з'ясувати правову колізію у питанні Жукова, провести громадські обговорення і прийняти найбільш прийнятне рішення для всіх сторін.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.