Книжкова новинка - «Концтабір Аушвіц – український вимір: дослідження, документи, свідчення»

Прийдешнього 2020 р. окрім низки позитивних історичних дат людство згадуватиме і трагічні, одна з яких 80-ті роковини від дня створення нацистами концтабірного комплексу Аушвіц-Біркенау на території польського міста Освенцим та в його околицях.

Звісно, що будучи одним із найбільших таборів, а до того ж розміщеним доволі недалеко від кордонів України, Аушвіц не міг не залишити свого трагічного відбитку і в її історії відповідного періоду, йдеться у повідомленні Національного музею історії України у Другій світовій війні.

 

Однією з найновіших подій Музею став вихід у світ наукового видання "Концтабір Аушвіц – український вимір: дослідження, документи, свідчення".

Варто сказати, що воно виявилося для історичної науки першою спробою розглянути українську складову освенцимської тематики об'єктивно, різнобічно й комплексно.

Знаменно, що понад 40 сторінок у цій книжці припадає на сам лишень "Список українців та вихідців з України – в'язнів концтабору Аушвіц". Серед них і євреї – жертви Голокосту, й військовополонені Червоної армії, і українські націоналісти-бандерівці, перебування яких на волі гітлерівці вважали небезпечним для Третього райху, бо не могли пробачити їм проголошення незалежності в 1941 р., й покарані остарбайтери-втікачі.

Окрім дуже детально й скрупульозно розробленого музейними фахівцями науково-довідкового апарату, під який відведено майже третину всього її друкованого обсягу, книжка включає корпус наукових статей.

Серед авторів яких історики Олександр Лисенко, Тетяна Пастушенко, Валентина Смірнова, Олександр Білоус, Віталій Горобець, Надія Смолярчук, Олеся Ісаюк та ін.

А поруч – найцінніше на рівні усної історії: інтерв'ю живих свідків – колишніх бранців Аушвіцу-Біркенау, які вони встигли дати працівникам Музею та Івано-Франківського краєзнавчого музею, а також письмові свідчення тих, хто пережив випробування концтабором.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.