Спецпроект

У Києві презентували видання «Меморіальна бібліотека Джеймса Мейса в НаУКМА: путівник»

У Науковій бібліотеці Національного університету «Києво-Могилянська академія» презентували науково-довідкове видання «Меморіальна бібліотека Джеймса Мейса в НаУКМА: путівник». У путівнику представлено опис книжкової та архівної колекції відомого американського дослідника історії України, видатного громадського діяча Джеймса Мейса.

Матеріали з його особистої колекції до Наукової бібліотеки Національного університету "Києво-Могилянська академія" передала у 2005 році вдова дослідника Наталя Дзюбенко-Мейс, повідомляє Національний музей Голодомору-геноциду.

 

На підставі цієї колекції було сформовано Меморіальну бібліотеку Джеймса Мейса НаУКМА. Крім повного опису книжкового зібрання й архівних документів дослідника, до путівника увійшла бібліографія праць Джеймса Мейса — книжки, статті з газет і часописів, збірників, енциклопедій, матеріали конференцій.

Нове видання презентувала директорка Національної бібліотеки НаУКМА Тетяна Чорна. Вона розповіла про підготовку путівника та про важливість подібних видань. Особиста бібліотечна колекція може багато розповісти про її власника — вона відбиває його особисті зацікавлення та вподобання.

Презентацію продовжила Тетяна Ярошенко — віцепрезидентка з наукової роботи НаУКМА, яка розповіла про внесок Джеймса Мейса у дослідження теми Голодомору.

Таїсія Сидорчук — керівниця Науково-дослідного центру орієнталістики імені Омеляна Пріцака, яка долучилася до упорядкування путівника, розповіла про свій досвід роботи над виданням.

Вона зазначила, що матеріали у путівнику систематизовано за тематико-видовим принципом. Він складається з двох частин: книжкові видання та опис архіву Джеймса Мейса. Основна частина книжкової колекції – понад 1,5 тис. видань.

Перший заступник генерального директора Національного музею Голодомору-геноциду Ірина Батирєва наголосила на важливій ролі Джеймса Мейса у дослідженні теми Голодомору та у визнанні Голодомору геноцидом української нації. Збірка його документів є важливим джерелом у вивченні не лише теми Голодомору, а й у дослідженні радянських репресій в Україні та їхніх наслідків.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.