В Інституті нацпам’яті запропонували компроміс щодо перейменування станції «Дорогожичі»

Жваве та фахове обговорення перейменування станції є хорошим прикладом суспільної дискусії та привернення уваги до питань пам’яті українського народу, вважають в УІНП.

"Хмарочос" звернувся за коментарем щодо ситуації з перейменуванням станції метро "Дорогожичі" до Українського інституту національної пам'яті.

Станція метро
Станція метро "Дорогожичі"

На думку фахівців установи, яку нещодавно очолив Антон Дробович, топонім "Дорогожичі" є давнім київським топонімом. Уперше він згадується в Іпатіївському літописі в контексті подій Х століття.

Топонім "Бабин Яр" відомий з ХІХ століття і теж є питомо київським. Тож жодного конфлікту між назвами немає, пояснюють в Інституті, – вони є історичними та притаманними місцевості.

Дорогожичами називають доволі велику місцевість між Сирцем, Куренівкою, Шулявкою, Лук'янівкою і Татаркою. Сьогодні в Києві є однойменна вулиця Дорогожицька. У ХІХ столітті Дорогожицькою називалася сучасна вулиця Юрія Іллєнка.

Бабин Яр є назвою конкретного урочища в місцевості Дорогожичі, а також одним із найбільш відомих у світі місць пам'яті про Голокост. На сьогодні цю назву в Києві вже має Національний історико-меморіальний заповідник "Бабин Яр" та зупинка тролейбуса №23 поруч зі станцією метро Дорогожичі.

Жоден із цих топонімів не можна розглядати як такий, що є загроженим чи забутим. Вони обидва є важливою частиною пам'яті киян, підкреслюють в Інституті нацпам'яті.

В УІНПі також розповіли про подальші плани установи щодо цієї ситуації. Так, щоб привернути більшу увагу киян та гостей міста до історії Бабиного Яру, Український інститут національної пам'яті готує звернення до керівництва Київського метрополітену з пропозицією під час звукового оголошення зупинки на станції метро Дорогожичі повідомляти про вихід до Національного історико-меморіального заповідника "Бабин Яр".

Як це робиться, наприклад, під час зупинки поїзда на станції Арсенальна, на якій оголошується про вихід до парку Слави та Музею історії України у Другій світовій війні.

Також в Інституті пропонують розмістити на станції відповідні вказівники та доповнити інфографіку з назвами станцій у вагонах, на якій позначені важливі для відвідування об'єкти.

Таким чином ми досягнемо всіх тих позитивних речей, про які говорять прихильники перейменування станції, й уникнемо всіх тих негативних моментів, про які застерігають опоненти перейменування.

Важливо зауважити, кажуть в Інституті, що ініціатива перейменувати станцію метро Дорогожичі не має жодного стосунку до декомунізації, адже назва "Дорогожичі" є історичною і сягає своїм корінням Київської Русі, а сама станція отримала назву вже за часів незалежної України – у 2000 році.

Рішення про перейменування може прийняти лише Київська міська рада. Та перш ніж пропозиція потрапить на розгляд депутатів Київради, її повинна підтримати Комісія з питань перейменувань при Київській міській державній адміністрації, яка обов'язково має врахувати ставлення до цього киян.

До комісії входять історики, краєзнавці, мовознавці. Пріоритетне завдання цієї комісії, як і в цілому процесу перейменувань, – повернення історичних назв об'єктам Києва. Також комісія стежить за тим, щоб назви не дублювалися.

Причини масового полисіння дітей у Чернівцях влітку 1988 року

Взятися за написання цієї статті спонукали мене публікації, у яких протягом 30 років після трагедії, що зачепила багатьох чернівчан, продовжують поширювати брехню про причини масового полисіння у Чернівцях. І найголовніше, що змусило це зробити - передчасний відхід у вічність мого колеги по роботі та товариша - Анатолія Галіна, який у часи тоталітарного режиму не побоявся піти проти системи, завдяки зусиллям якого стали відомі справжні причини полисіння у Чернівцях влітку 1988 року.

"Редактор" Василь Мудрий і його "Діло"

У списку тих, кого дуже хотіли завербувати в 1930-ті роки працівники НКВД СССР, був тодішній голова Українського національно-демократичного об'єднання – найпотужнішої західноукраїнської парламентської партії і головний редактор найстарішої української галицької газети "Діло" Василь Мудрий.

Як Роман Шухевич-"Щука" тричі березневу Тису перепливав

Роман Шухевич був чудовим плавцем, чемпіоном українських національних змагань з плавання. У нього була цивільна мрія – до 40-річчя переплести протоку Ла-Манш. Готувався, тренувався, багато плавав. Але на практиці – довелось боротись з окупантами й тричі долати Тису. Не для того, щоб втекти від відповідальності. А для того, щоб виконати свій обов'язок вояка, борця за незалежну й соборну Україну.

Яким був радянський лад? Судження історика

Деякі експерти пов'язують оптимістичні для нас перспективи в російсько-українській війні з відходом Владіміра Путіна від влади. Однак він є надто пересічною фігурою, яка не заслуговує сполученого з нею терміну "путінізм". Ми повинні усвідомити самі і переконати союзників у тому, що Російська Федерація являє собою екзистенційну загрозу для всіх народів, які потрапили в орбіту Кремля. Конкретна фігура очільника російських панівних кіл – справа другорядна. Ця країна готова порушувати встановлений світопорядок за будь-яких умов.