УІНП виступив із підтримкою засудженому історику Юрію Дмитрієву

Російський суд засудив керівника карельського відділення правозахисної організації "Меморіал" та відомого історика-краєзнавця Юрія Дмитрієва до трьох з половиною років ув'язнення.

Український інститут національної пам'яті підтримує Юрія Дмитрієва, вважає неприпустимим неправосудне й політично мотивоване переслідування та закликає пам'ятати, що саме завдяки його титанічній праці стали відомі місця поховання представників багатьох народів, серед іншого й українців, зокрема митців Леся Курбаса, Миколи Куліша, Миколи Зерова, Марка Вороного, Валер'яна Підмогильного, професорів-істориків Олександра Бадан-Яворенка, Сергія Грушевського, Володимира Чехівського, письменника та міністра освіти УНР Антіна Крушельницького, йдеться у повідомленні Інституту.

 
Авторка портрету: Софія Міроєдова

Фахівці наголошують, що справжньою причиною переслідування історика та правозахисника можуть бути його викривальні дослідження сталінських репресій та збереження історичної пам'яті про злочини радянського тоталітаризму.

Він багато років шукав розстрільні поховання та знайшов інформацію про тисячі убитих людей. На цьому тлі є чимало підстав підозрювати сучасну російську владу у намаганні дискредитувати дослідника, сфальшувати історію Сандармоху та представити похованих там жертв розстрілів НКВД жертвами Другої світової війни.

Відомі правозахисні організації як Human Right Watch та товариство Міжнародний Меморіал вже висловили свої оцінки суду над Дмитрієвим та сумніви щодо правосудності вироку.

"Ваша честь, я вважаю, що ось ця справа, яку ми вже довго-довго, три з половиною роки, розбираємо і розглядаємо — вона спеціально створена для того, щоб зганьбити і моє чесне ім'я, і водночас кинути тінь на ті могили і цвинтарі жертв сталінських репресій, які мені вдалося відкрити і до яких зараз сходяться люди", — заявив у своєму останньому слові на суді сам Юрій Дмитрієв.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.