Спецпроект

Венеція просить занести гондоли до списку Світової спадщини ЮНЕСКО

Асоціація гондольєрів боїться, що замість справжніх дерев'яних реконструкцій старовинних човнів підприємці випускатимуть дешеві пластикові копії.

Асоціація гондольєрів Венеції вважає, що плани верфі у місті Бріндізі (південь Італії) налагодити випуск пластикових і фібергласових гондол є обурливими - оскільки на виготовлення справжньої копії середньовічної гондоли йдуть місяці важкої праці.

Така "автентична" гондола виготовляється вручну, з восьми порід дерева і коштує біля $30 тисяч, повідомляє "Телеґраф" .

Гондольєри переконали міську владу подати заявку на включення венеційської гондоли у список Світової спадщини ЮНЕСКО - в цей список входять видатні культурні і природні цінності, що становлять надбання всього людства.

Також влада Венеції хоче висунути у список нематеріальної спадщини ЮНЕСКО свій карнавал. Відповідна кампанія має розпочатися цього тижня.

Сесіль Дюваль, керівник відділу з нематеріальної світової спадщини ЮНЕСКО, сказав, що гондоли мають непогані шанси втрапити у список: "Це частина унікальної спільноти. Занесення її до Світової спадщини не зупинить підприємців від виробництва пластикових гондол, але додасть дерев'яним гондолам знак автентичності".

Україна у Світовій спадщині представлена п'ятьма об'єктами: собором Святої Софії і Києво-Печерською лаврою в Києві, історичним центром Львова, буковими пралісами Карпат і геодезичною дугою Струве.

«Чи можна вважати Голодомор геноцидом?»: транскрипт вебінару Німецько-української комісії істориків

24 вересня 2020 відбувся вебінар Німецько-української комісії істориків під назвою «Чи можна вважати Голодомор геноцидом?». Ця дискусія після її анонсування викликала широке обговорення в Україні.

Щоденники Голодомору. «Интересно, что сейчас нет следа так называемой этики. Отобран у людей бог и страх перед загробной жизнью»

«Вчера пришле Леонтий Петрович Ткачев, он чл. колектива, с больной ногой и он распух от голода, умолял чего-нибудь дать ему. Конечно накормила его чем могла. Я пожалувалась ему, что вот кормлю охотничью собаку, когда-то дорогую, а тепер она никому не нужна, т.к. нечем кормить. Он попросил ее у меня, говоря, что они съедят ее. Собаку все равно надо убить т.к. ее нечем кормить. Так пусть съедят ее. Коржев-кровельщик все время поддерживает семью мясом собак»

Щоденники Голодомору. «Дожди идут все время... А люди мрут своим чередом»

«На Украине вымирают целые деревни. Помню рассказывал мне в Харькове (Жутовская, 13) агроном. Он ездил в Полтавскую область заключать договора на посев бурака. Это было раннею весной. Въехали в деревню, мертвая тишина окутывала его. Заходил в хаты со своим спутником, видел мертвых, начавши разлагаться. В дет. яслях видел мертвих детей и няню».

Ґарет Джонс: Усюди було чути крики — «У нас нема хліба. Ми вмираємо»

Коли ще 1932 року один із харківських комуністів згадував про відсутність їжі, Сталін скаженів: «Ви придумали таку страшну казку про голод в Україні й думаєте, що налякали нас, але нічого з цього не вийде! Вступіть до Спілки письменників. Тоді ви зможете писати свої казочки, і дурні читатимуть їх».